ЖУРНАЛ ПРО СУЧАСНУ МУЗИКУ
Головна
Новини
Номери
№1 Червень 2003
№2 Жовтень 2003
№3 Червень 2004
№4 Грудень 2004
№5 Липень 2005
№6 Лютий 2006
№7 Грудень 2007
№8
Придбати
Зв`язок
Лінки
Гостьова
Нове на сайті
24.01.08 ANIMAL COLLECTIVE "Strawberry Jam"
24.01.08 ALEJANDRA AND AERON "Billowy Mass"
20.12.07 Вихід нового 7-го номера журналу
04.12.07 ERIC COPELAND "Hermaphrodite"
04.12.07 RF & LILI DE LA MORA "Eleven Continents"
© 2003—2008 Роман Пiщалов, зміст
© 2007—2008 Марк Вейс, сайт
Оновлено
5 місяців 6 днів тому
(22/3/2008)
Новини
Номери
№1 Червень 2003
№2 Жовтень 2003
№3 Червень 2004
№4 Грудень 2004
№5 Липень 2005
№6 Лютий 2006
№7 Грудень 2007
№8
Придбати
Зв`язок
Лінки
Гостьова
Нове на сайті
24.01.08 ANIMAL COLLECTIVE "Strawberry Jam"
24.01.08 ALEJANDRA AND AERON "Billowy Mass"
20.12.07 Вихід нового 7-го номера журналу
04.12.07 ERIC COPELAND "Hermaphrodite"
04.12.07 RF & LILI DE LA MORA "Eleven Continents"
© 2003—2008 Роман Пiщалов, зміст
© 2007—2008 Марк Вейс, сайт
Оновлено
5 місяців 6 днів тому
(22/3/2008)
Роман Піщалов
ІВАНОВ ДАУН
Стаття з ненаписаної енциклопедії української індустріальної музики
В той час коли сучасники з “Роботи Хо” не могли продемонструвати нічого крім своїх надмірно розбухлих амбіцій, а від розумного гітарного конструктивізму “Біакорду” просто нудило, “Іванов даун” були єдиними, хто на початку 1990-х років зміг запропонувати живий та оригінальний музичний експеримент. Клоуни з “ВВ” все ще загравали з натовпом та видавали з себе героїв юрби, однак “Макет”, лідер індустріальної групи, зробив те, чого так довго чекаєш від справжнього майстра – він повністю розірвав з псевдонародними фокусами та започав справжнє космополітичне мистецтво. Це рівною мірою могло б бути зроблено в Манчестері, Йокогамі або Сіетлі.
“Іванов даун” вийшли з Броварів, промислового супутника Києва. Ніхто не знає звідкіля з’явилася назва гурту. Іванов – це типове російське прізвище, а додаток “даун”, схоже, натякає на певну розумову хворобу, нездібність адекватно сприймати дійс-ність. Наприкінці 1980-х Олексій “Макет” Дігтяр якийсь час
 ІВАНОВ ДАУН |
Черпаючи своє натхнення в Throbbing Gristle та Psychic TV, протягом періоду 1991 – 1993 “Іванов даун” запропонували серію шумних гітарних виступів, а пізніше “Макет” (автор більшості музичного та текстового матеріалу), розвиваючись, звернувся до електроніки та комп’ютерів. Слід зазначити, що в Україні “Іванов даун” були справжніми музичними дисидентами, створюючи індустріальну культуру в переважно селянській країні, якою Україна була та залишається. Вони запропонували щось таке, що розум людей не міг абсорбувати, тому власно і популярність їх обмежувалась невеличкою кількістю дійних прихильників.
Мені кілька разів довелося бачити “Іванов даун” на сцені. Пам’ятаю перший раз, коли я відвідав їх виступ. Ввечері вони – разом з іншими експериментальними проектами – грали в будинку культури ім. Корольова на околиці Києва. Район навкруги був спальним районом, де мешкали проли та низькооплачувані службовці. Це був 1991 рік, початок пострадянської ери: люди сподівалися, що вони знаходяться напередодні нового життя; без перебільшень можна сказати, що всі мали великі очікування. Це було задовго до руйнування ілюзій у 1990-х – інфляція, економічна катастрофа, зубожіння, перехід у стан, який Езра Паунд колись назвав “вік лихварства”, злість та стомленість.
Шоу відкривав Олександр Нестеров, який виконав на сцені вправи для бас-гітари та синтезаторів. Це звучало як ембіент, фаном якого я ніколи не був, проте мені сподобалося, як він атакував гітару смичком та металевими кришками від коробок з-під кінострічки. “Біакорд” видали звичайний свій набір – готові імпровізації над трупом електричного джазу. Вони створювали таке враження, ніби пихаті дорослі вчили ма-леньких діточок музиці. ”Іванов даун” в свою чергу почали з телевізору, встановленого на середині сцени, на якому йшла трансляція “Макету”, який заховався за боковою шторою. Першим номером була напівакустична канцона. На сцені були всі члени гурту за винятком його, якого замінив телевізор.
Чи не було це символом промислового (індустріального) масового виробництва наших часів, коли все та всіх можна замінити? Можливо навіть сама присутність музиканту є зовсім необов’язковою. Якщо глядачі (слухачі) та виконавці часто під час видовищ розділені певною дистанцією та не можуть власне “відчувати” один одного, то не мали б ми той самий ефект, що і під час перегляду кіно? Високоякісні, записані заздалегідь імітації можуть, здається, створити таке саме відчуття, що і живий виступ, якщо їх проектувати на відстані. Більше того, можна передбачити навіть певну кількість сценаріїв (після вивчення поведінки натовпу на концерті), що дозволило б реорганізовувати послідовність окремих номерів під час такого аудіовізуального сеансу. Коректуванням під настрій глядачів та реагуванням на поведінку аудиторії “виступаючими” міг би маніпулювати окремий оператор.
Після того, як вони завершили канцону та прибрали телевізора, вони пригостили ау-диторію своїми улюбленими ласощами з міського шуму. Постійних відвідувачів кон-цертів, які протягом багатьох років звикли до орієнтованого на хіпі мурмотіння та “нової хвилі” з других рук, познайомили з новим баченням. “Макет” запропонував звукову доріжку до механічного апокаліпсису, маніфестацію чистої руйнівної енергії. Він без жалю хлистав своїх слухачів звуками, що видобував зі своєї гітари. Не диво, що багато хто покинув залу ще до закінчення концерту. В паузах між піснями якийсь молодик переді мною волав до “Макета”: “Napalm Death давай! Napalm Death давай!” Це та нервова напруга, можливо, і призвели до того, що вразливий “Макет” втратив контроль. Концерт закінчився зривом “Макету” – він несподівано зупинився на середині четвертого номеру та залишив сцену.
Те, що я побачив та почув, так вразило мене, що гурт назавжди завоював мою довіру. Той концерт зробив мене прихильником "Іванов даун".
1990 та 1991 роки “Іванов даун” гастролювали – вони грали на “Повному гудбаї” в Києві, на “Індюках” в Москві та “Анти-СНІД рок-н-рол” у Твері. Крім цього, їх запрошував виступати польській опозиційний рух “Солідарність”. Проте, пізніші випадкові ви-ступи гурту ставали все менш цікавими через відхилення в бік альтернативного мейнстріму. Далі. десь у середині 1990-х “Макет” слідом за “ВВ” та “Ер. джазом” поїхав до Франції в пошуках успіху та грошей. Не про який значний успіх у тамтешній публіці відомостей не має. В 1995 році казали, що він почав кар’єру діджея, рік вештався у Москві, навчаючись та практикуючись на місцевій сцені, потім повернувся до Києва. Він діджействував у кількох нічних клубах Києва з обмеженим визнанням.
Нажаль той звук, який видобувався з такою густиною під час живих виступів, рідко було відтворено повністю на студійних записах “Іванов даун”. Через брак фінансових коштів та обмежений ринок професійної студійної апаратури зробленим у напівдомашніх умовах записам “Іванов даун”, як і більшості українських музичних гуртів того часу, бракує якості та продюсингу. Касети, які є моїми найулюбленішими музичними документами групи, є “Концерт у Болгарії” (часткова презентація їх концертного по-тенціалу) та “Demo” (збірка електронних розробок та дивацтв).
Касета “Best Urban Technical Noises” (також відома під назвою “Ivanov Down”) є най-більш повним представництвом експериментальних штучок з 1991 року. У мене є копія з переліком пісень на оригінальній “даунській” мові: літери нагадують дитячі ма-люнки або якийсь таємний шифр. “Макет” також співає кілька пісень на цій своїй "даунській" мові. Група у всій красі представлена у “Tua (Jazz)”, “Dawn”, “Tech-Von-Tech”. “Demo” – це компіляція матеріалу, записаного переважно в період 1994 – 1995. Пісні “Programme” та “Never Again” з цієї компіляція я мав можливість послухати під час епізодичного виступу гурту у Палаці Спорту (Київ) у 1996. Місцеві телевізійні канали транслювали відео для ще двох треків – “Walk Your Fish” і “Saratov” (або “Баяна”). Остання особливо цікава. Ще в школі “Макет” вчився грати на баяні, таким чином на-родні “Saratov I” та “Saratov II” на цій касеті звучать ніби спогади про минуле та проти-стоять сказаному вище про космополітичні настрої ансамблю. Ці версії танцювальної пісні визначають “Макета” як автора-лірика. Крім цього, “Demo” містить такі ранні твори, як “. Nikogda Ne Smotri Mne V Glaza”, “Outch-Putch” і “Pipsa”.
На жаль відсутність налагодженої індустрії тиражування та розвинутого музичного ринку, а також брак інтересу з богу мас та продюсерів, не дозволили “Іванов даун” продовжити свої експерименти. Не заробили вони собі своїм мистецтвом і на життя. Сьогодні "Макет" є лідером гурту "Даунтаун".
Дискографія:
ESTEN-KHA
CS 1990
SI-DA-LA-LA
CS 1990
КОНЦЕРТ У БОЛГАРІЇ
CS 1990
BEST URBAN TECHNICAL NOISES
CS 1991
DEMO
CS 1996