ЖУРНАЛ ПРО СУЧАСНУ МУЗИКУ 

Головна
Новини
Номери
№1 Червень 2003
№2 Жовтень 2003
№3 Червень 2004
№4 Грудень 2004
№5 Липень 2005
№6 Лютий 2006
№7 Грудень 2007
№8
 Придбати
Зв`язок
Лінки
Гостьова

Нове на сайті
 24.01.08 ANIMAL COLLECTIVE "Strawberry Jam"
24.01.08 ALEJANDRA AND AERON "Billowy Mass"
20.12.07 Вихід нового 7-го номера журналу
04.12.07 ERIC COPELAND "Hermaphrodite"
04.12.07 RF & LILI DE LA MORA "Eleven Continents"

Розсилка новин
Аутсайдер @ subscribe.ru

© 2003—2008 Роман Пiщалов, зміст
© 2007—2008 Марк Вейс, сайт


Оновлено
9 місяців 16 днів тому
(22/3/2008)
 
Вініловий наркоман




LAURIE ANDERSON
Life On A String
Atlantic CD 75939, 2001


В той час, коли більшість музикантів задовольняється тим, що грає у більш-менш визначених стилях, є такі, що завжди залишаються іконоборцями як у своїй музиці та мистецтві виконання, так і у визначенні жанрів, до яких належать. Так і Лорі Андерсон, за всіма ознаками, належить до цих стійких іконоборців. Вона випустила новий альбом – перший за останні сім років – під назвою "Life On A String".

За звичай, Лорі Андерсен називають "перфоренс-виконавицею", оскільки те, що робить вона, часто виходить за рамки музики і переходить у царину візуального мистецтва. Вона була одним з перших, хто експериментував у своїх виступах з відео, а також працювала для театру. Її перша платівка вийшла на початку 1980-х, і з того часу ця ньюйоркська виконавиця більш-менш регулярно випускала записи, які постійно еволюціонували як з точки зору застосовування технологій, так і у підході до музики, перейшовши від начитування текстів до більш звичайного співу.

Назва її нового альбому "Life On A String" (Життя на струні) частково пов’язана з тим, що вона повернулася до гри на скрипці (в електризованому виді), чого вона вже давно не робила. Це, можливо, і є найбільшою – з точки зору інструментарію – різницею між цим альбомом та попередніми записами Андерсон. Назва ж альбому пов’язана ще і зі словами пісень.

Як пояснювала Андерсон в інтерв’ю, цей компакт-диск вийшов зовсім не таким, як планувалося з початку. У 1999 вона готовила театральну виставу, названу "Пісні та розповіді Мобі Діка". Цей компакт-диск мав містити звукову доріжку до цього мультимедійного дива. Але Андерсон відчула, що не може адекватно трансформувати класичний твір Германа Мелвілла у музичний альбом. Також після всіх цих місяців занурення у світ – як вона назвала його – "пахучих старих моряків" вона шукала чогось іншого, заявивши: "Я більше вже не можу залишатися у XIX столітті ані секунди". Так вона вирішила почати все з "нуля", черпаючи натхнення у власному досвіді. Разом з тим вона скористалася деякими доробками з вистави про Мобі Діка і залучила до роботи музичного редактора вистави, басиста Скулі Сверіссена, який і зіграв на більшості треків. На роботу співпродюсера цього компакт-диску вона запросила Гела Віллнера, відомого своїми еклектичними трібьют-альбомами 1980-х та 1990-х.

Андерсон завжди була однією з тих, хто для створення музики активно використовує технологію, але "Life On A String" ілюструє цікаву еволюцію. Почавши з маси технологічних елементів типу барабанних петель та семплів, Андерсон поступово зняли ці нашарування та зупинилися на прозорих та незвичайних аранжуваннях із застосуванням струнного тріо. Майже безпрецедентним для Андерсон є включення до платівки інструментального матеріалу.

В записі альбому допомагала еклектична група людей. Серед гостей – д-р Джон, гітарист Білл Фріселл, джазовий барабанщик Джоі Берон та Лу Рід, який, щоправда, тільки грає на гітарі. Єдина лірична тема, яка б проходила (як планувалося з початку) через весь альбом, відсутня, і Андерсон описує компакт- диск як "по-справжньому чорний", І на альбомі є, принаймні, одна річ, натхнена "чорним кіно".

Відкриває альбом його, можливо, найбільш атмосферна композиція "One White Whale", яка, схоже, є результатом роботи Андерсен над "Moby Dick".

Наступну композицію – "This Island Where I Come From" – можна було б розглядати як заклик берегти природу. Андерсон каже, що цю композицію було створено на базі доволі складної плівкової петлі, під яку всі музиканти й грали. Але за мірою запису компакт-диску Андерсен почала якісь речи викидати і згодом викинула з композиції і петлю, залишивши таким чином накладені інструменти грати у чудернацькому ритмі. Результат досить цікавий.

Також під натхненням від роботи над "Moby Dick" Андерсон написала композицію під назвою "Parts And Pieces" про знахідку кількох китових кісток на плантації в Алабамі на Півдні ще до Громадянської війни. Притаманна альбому тема струни присутня і на цій п’єсі.

Дещо інший настрій ми чуємо на одному з найбільш вражаючих треків альбому – "Slip Away", гіркій п’єсі, написаній під враженням від смерті батька. Меланхолічного настрою на "Slip Away" додає азіатський інструмент баньгу.

"My Compensation" є прикладом надзвичайно захоплюючого музичного протиставлення, де любовна лірика контрастує з акомпанементом, який звучить механічно. І текст пісні є несподіваними: предметом кохання героїні пісні є мозок коханця.

Струнний акомпанемент сягає свого апогею на пісні "Dark Angel", слова якої є єдиним потоком свідомості. При написанні цієї п’єси Андерсон спочатку записала демо з неакуратним вокалом, включаючи різні "е-е-е" та "м-м-м". Домашній запис було надіслано композитору та аранжувальнику Ван Дейку Парсу, який написав оркестровку, що в точності слідувала за витівками голосу. Коли прийшов час записувати вокал вчисту, кілька днів пішло на утиснення фраз у оригінальний домашній запис. Аранжування Паркса схоже на музику до мультфільмів, що контрастує з лірикою.

Інструментальна п’єса під назвою "Here With You" виконує струнне тріо, в якому традиційна віолончель та мідні інструменти грають разом з електричною скрипкою Андерсон.

Композиція, на написання якої, як каже Андерсен, її надихнуло "чорне кіно", називається "Washington Street". Слова пісні ясно віддзеркаюють це відчуття, в той час коли музичний акомпанемент вирушає у бік "хайтеку".

Ім’я Андерсон пов’язують з Нью-Йорком, і так трапилось, що її попросили написати статтю про це місто для "Енциклопедії Британніка". Це надихнуло її на написання задумливої пісні "Statue Of Liberty".

Компакт-диск завершує композиція "World On A String" – ще одна п’єса, що зачаровує, споглядальноо настрою та високотехнологічних елементів. За словами Андерсон, пісня народилася після прогулянок з собакою по Нью-Йорку.

"Life On A String" – перший компакт-диск багатогранної виконавиці Лорі Андерсен у цьому десятилітті й одна з її кращих робіт. Завжди експериментаторські, роботи Адерсен ніколи не були рівними за якістю, але новий компакт-диск відзначає піднесення у кар’єрі виконавиці. Без сумніву співпродюсер Гел Віллнер допоміг додати багато чого для створення еклектичних аранжувань та використання незвичайних інструментів та технічного обладнання зі смаком. Пісні Андерсон варіюються від імпресіоністських до жартівливих, і всі мають цікаві деталі, які потребують уважного прослуховування.

Якість звучання заслуговує на високу оцінку. Електронні ефекти доречні й не надмірні, і навмисне скривлення звуків не перевищує мінімального рівня. Динамічний діапазон цілком пристойний за сьогоденними стандартами.

З часу свого першого хіта "O Superman" 1981 року Лорі Андерсон посідає особливе місце в артистичному світі, завоювавши своєю музикою і театральними та перформенсними п’єсами багато прихильників. Любителі її музики довго чекали на новий компакт-диск, і "Life On A String" виявився таким, що заслуговує на чекання.

Джордж Д. Грехем