АУТСАЙДЕР №3 | 'PEEL OFF THE BASS' - Інтерв'ю з Денисом Крейчереком

ЖУРНАЛ ПРО СУЧАСНУ МУЗИКУ

Головна
Новини
Номери
№1 Червень 2003
№2 Жовтень 2003
№3 Червень 2004
№4 Грудень 2004
№5 Липень 2005
№6 Лютий 2006
№7 Грудень 2007
№8
Придбати
Зв`язок
Лінки
Гостьова

Нове на сайті
24.01.08 ANIMAL COLLECTIVE "Strawberry Jam"
24.01.08 ALEJANDRA AND AERON "Billowy Mass"
20.12.07 Вихід нового 7-го номера журналу
04.12.07 ERIC COPELAND "Hermaphrodite"
04.12.07 RF & LILI DE LA MORA "Eleven Continents"

© 2003—2008 Роман Пiщалов, зміст
© 2007—2008 Марк Вейс, сайт

Оновлено
5 місяців 6 днів тому
(22/3/2008)

Інтерв'ю з Денисом Крейчереком
PEEL OFF THE BASS:
'ЯКЩО ВВАЖАТИ ЗА АНДЕҐРАУНД ВІДОМІСТЬ ЗІ ЗНАКОМ МІНУС, ТО PEEL OFF THE BASS ПРОСТО ЗІРКИ АНДЕҐРАУНДУ'

2002 року київський лейбл Quasi Pop випустив дебютний альбом Peel Off The Bass з Дніпропетровську, який став одним з найцікавіших релізів року. На додаток до 9 енергійних пост-рокових композицій, зіграних у стилістиці гаражного гурту, компакт-диск містить відео – взірець мінімалістичного відеокліпу для будь-якого колективу, що грає сучасну гітарну музику. „Аутсайдер” не зміг пройти мимо такого артефакту і зв’язався з гуртом для інтерв’ю. На запитання журналу відповідає член гурту Денис Крейчерек.

Аутсайдер: Вітаю! Маєш натхнення на бесіду?

Денис Крейчерек: Так.

А: На якому інструменті ти граєш у гурті?

ДК: Гітара, барабани, клавіши, голос.

А: Ти в гурті з самого початку? А як давно існуєте?

ДК: Так. Роки 3 – 4.

А: Хто ще разом з тобою у гурті? На чому грає?

ДК: Наразі – Данила Прохоров. На останній репетиції – на барабанах.

А: Peel Off The Bass – звідки така нелюбов до басу?

ДК: Ніякого особливого змісту назва не містить.

А: Ти якось сказав, що ви не даєте інтерв’ю, намагаєтесь не розголошувати власних імен. Це свідома позиція? Часом це не параноя?

ДК: Я не зовсім точно знаю, що таке параноя. Мені просто не подобається ідолізація як культури, так і тим паче контркультури. Я не проти продажу аудіо-записів – я не люблю шоу-бізнес. Ми живемо у гіперспоживацькому світі, ідол якого – щастя та задоволення бажань. Для того, щоб щось продати не достатньо просто робити свою справу – треба залізти у душу, грати на якихось почуттях (зрозуміло, на яких вигідніше, дешевше та краще). Це стосується всіх сфер життя. Особливо політики та шоу-бізнесу.

А: Мені здається, що зарано говорити про споживацький світ в Україні. Більшість людей живе більш, ніж скромно, і практично не споживає, а споживацький світ існує тільки на екранах телевізорів та сторінках ілюстрованих журналів.

ДК: Заробляти можна як на багатих, так і на бідних (якщо говорити про це). Те, що ми живемо більше, ніж скромно, не зменшує, а підсилює промивання мозків – менше вибору.

А: Як на твою думку, до речі, контркультура не померла?

ДК: Якщо називати КОНТРКУЛЬТУРОЮ саморобну творчість, то ні. І померти не може. Так само, як жити, плакати, ходити у кіно та на пляж. Ти або робиш щось, або ні. Результат можна назвати як завгодно.

А: Тобто зникло протиставлення культура – контркультура? Чи можливо його ніколи не було?

ДК: За великим рахунком, мені здається, що ВСЕ можна назвати культурою, навіть найбільш марґінальні відшарування. Навіть якщо хтось називає плоди своєї творчості КОНТР-щось – це радше понти. Тому що, на мій погляд, основою для творчості не поже бути ПРОТИСТАВЛЕННЯ. Контркультура – це радше вже вивіска чи ніша.

А: А Peel Off The Bass не сприймає себе як музикантів андеґраунду?

ДК: Якщо вважати за андеґраунд відомість зі знаком мінус, то Peel Off The Bass просто зірки андеґраунду.

А: Ха-ха! Дуже добре сказав. Ще таке питання: те, що ви граєте, – це пост-рок?

ДК: Не знаю. Сподіваюсь, що це пост-панк.

А: Я мав на увазі пост-рок на кшталт того, який грають Tortoise. Це не те, щоб ви звучали схоже на них, але у вас є щось спільне – ви, переважно, інструментальний гурт, ваші пісні позбавлені пафосу – як у Tortoise.

ДК: Мені подобається Tortoise.

А: Грати пост-панк сьогодні – це було б все одно що грати твіст. Щось у стилі „ретро”. Стилізація, а не творчість.

ДК: Грати музику з твердим переконанням, що ти граєш пост-панк (твіст і т.п.) – це, можливо, стилізація. А якщо хтось серйозно намагається остилізувати певне музичне творіння, то це вже просто асоціація.

А: Ваші композиції – результат чисельних репетицій чи імпровізація?

ДК: Проекція світо- та самосприйняття.

А: Ви любите Velvet Underground?

ДК: Не знаю. Мені подобаються деякі пісні. Якщо аналізувати, то в творчості VU мені більше подобається форма, ніж зміст.

А: Коли займаєшся музикою, завжди є якісь взірець для наслідування, особливо на початку. Чий приклад надихав чи, можливо, й досі надихає Peel Off The Bass на творчість?

ДК: Приклад (якщо маєш на увазі життєвих музикантів), мабуть, нічий. А надихає ВСЕ навколо – життя.

А: Як вважаєш, наркотики сприяють творчості?

ДК: Не знаю.

А: Що краще – заборонити горілку чи легалізувати маріхуану?

ДК: Глобально людині, як на мене, краще не захоплюватися ані одним, ані іншим. А боротися державі, якщо б мене, звичайно, спросили, я б порекомендував з негативними наслідками нерозумного вживання. А заборонами нічого не досягнеш. Кожен має вирішувати сам.

А: Осінь – це що? Наближення смерті?

ДК: Можна сказати й так: майбутнє – це наближення і життя, і смерті. Хоча для мене це радше назва пори року.

А: Я спитав про осінь, тому що ваш альбом, що вийшов на Quasi Pop, звучить для мене якось по-осінньому – спокій останніх теплих деньків.

ДК: Все це суб’єктивно. Для мене ні.

А: А музика для тебе – це справа всього життя чи так, зайняття поки молодий?

ДК: Так, зайняття на все життя.

Розмовляв Роман Піщалов