|
ЖУРНАЛ ПРО СУЧАСНУ МУЗИКУ
| |
Роман Піщалов
Ще не вмер андеґраунд?
Огляд українського музичного підпілля
Колись в московському журналі „Контр*Культ*Ура” (№3, 1991) була надрукована стаття Івана Соколовського
„Кінець андеґраунду”. Соколовський пророкував смерть андеґраунду, який за його словами, є „редукція музики
до більш низьких форм буття”. Його робота містила й інші цікаві та обґрунтовані тези (протиставлення в
андеґраунді ритміки гармонії та мелодиці; шаманізації музики, знищення свідомого сприйняття музики в
андеґраунді, тощо). Талановите пророцтво не могло залишити мене байдужим – стаття так мені сподобалась,
що я ледь не покинув слухати музику. Розуміючи музику (рок-музику та андеґраунд) як місце задоволення
моїх нонконформістських нахилів, я побачив, що за виключенням (сумнівного) нонконформізму андеґраунд
не має чого запропонувати з музичної точки зору. З того часу пройшло більше, як 10 років, і андеґраунд
дійсно таки закінчився. Закінчився як спільнота молодих людей, налаштованих на бунт проти „системи”.
Але залишився як сукупність окремих творчих індивідуумів, що працюють за межами звукозаписуючих фірм і
глянцевих мас-медіа. Він позбувся пафосу та деідеологізувався, став більш музичним, але залишився
таким самим непрофесійним (а чи буває андеґраунд професійний?), розраховує виключно на власні сили і
часто діє за схемою „с утра вы на работе, а после гитарист”. Подібно до християн I ст.. і міських
партизан XX ст. творчі молоді люди сьогодні у підпіллі, і підвал стає притулком для них.
Виконавці
|
ЮРІЙ САМСОН |
|
Библиотека Просперо (Нова Каховка) особлива, оскільки є не стільки музичним гуртом,
скільки об’єднанням обдарованих людей, які займаються музикою, поезію, малюванням.
Заснована Библиотека була у 1999 році. Головним бібліотекарем є Юрій Самсон (раніше учасник гурту Челюскин Land).
Саме він – його лірика та голос – стоїть у центрі двох альбомів Библиотеки – "Martyr"
(CD-R, Quasi Pop, 2001) та "Жертвы Nimis Sero?" (CD-R, Quasi Pop, 2002). "Martyr" був записаний
у березні 2000 на концерті в Одеському будинку актора; на ньому неординарна лірика та експресивний
голос Юрія Самсона окутані атмосферою фортепіанних вібрацій Люди Куценко. На "Жертвы Nimis Sero?"
Юрій читає свої тексти під електронні звуки та шуми, зроблені Едвардом Ессом. У 2003 році почалась
робота над новою програмою „Сад: звери, облака и эхо ритуалов”, у якій крім Юрія (голос, флейта,
акустична гітара) задіяні Максим Захаров (сопілка, перкусія), Дмитро Л. (фортепіано) і Дмитро С.
(скрипка). Нові пісні звучать як акустичний арт-рок. На додаток Юрій Самсон впрацює з Олегом Волковським
над електронного програмою „Аскеза”. Додаткову інформацію можна дістати в інтернеті:
http://www.prosperolib.org.ua.
Борщ об’єднав двох учасників ВВ – Олександра Піпу (незмінна бас-гітара ВВ) і Юрія Здоренко
(колишня гітара ВВ), а також барабанщика Вітольда Корженко, для творіння модернового року,
позбавленого віртуозності та наворотів, але не позбавленого сенсу гумору. Перші музичні
гуморески можна почути на диску „Борщ" (CD-R, Quasi Pop, 2002). Хоча електро-рок-бобiно-рол
(як самі музиканти називають свій стиль), напевно, і не є магістральним шляхом розвитку гітарної
музики, він, без сумніву, зігріває душі тих, хто сумує за дурнуватим фолк-панком, яким так славилися
ВВ кінця 1980-х. Борщ на інтернеті: http://www.borshch.com.
Звірята Суфіни (Київ) – це дует Леоніда Белей та Олександра Юрченка, двох колишніх учасників
гурту Yarn, який на початку 1990-х грав етно-ґотику. Звірята Суфіни працюють над колажними
електронними п’єсами, що, за словами самих авторів, включають запозичення із музики середньовіччя,
наслідування класичній музиці, а також проекції ритмічних структур, характерних для афро-арабського
та близькосхідного регіонів. Музика ця виключно інструментальна, суто студійна, і відтворення її
на концерті уявити собі важко. Оскільки робиться вона виключно на електронних інструментах,
зберігаючи при цьому витіюватість творів, заграних на інструментах акустичних, назвати її можна
електронним бароко. На сьогодні вийшов один вельми вдалий компакт-диск – „Звірята Суфіни”
(CD-R, Quasi Pop, 2002).
|
АНДРІЙ КИРИЧЕНКО |
|
Колишній рок-музикант і ді-джей, Андрій Кириченко (Харків) з 1996 року експериментує
з електронною музикою і досяг у цій царині успіхів, що викликають заздрість. Під власним ім’ям,
а також під псевдонімами Sidhartha та Nihil Est Excellence / NEX, він записав силу-силенну альбомів
у різних стилях від конкретної музики, елетроакустики та дроун до клікс-н-катс, мінімал-техно
та пост-електроніки. Андрій веде активну концертну діяльність – виступає живцем у клубах України,
Центральної та Східної Європи, а також є шефом заснованого у 2001 році лейблу Nexsound. У 2002 році
разом з Джеффом Сураком та Йонасом Ліндґреном Андрій започаткував проект Critikal. Дискографія:
“Sidhartha” (CD-R, Retina Scan, 2001), “Frequently Occurring Fault” (CD-R, Retina Scan, 2001),
“Anemone Gathering” (mp3, techNOH, 2001), “Fourfold Symmetry” (разом з Кімом Касконе, Андреасем
Бертлінґом та Kotra, CD, Nexsound, 2002), “Chip” (mp3, tiln, 2002), “00.00 (A Suite Of The Midnight)”
(mp3, Autoplate, 2002), “The Moglass + Andrey Kiritchenko” (разом з Moglass, mp3, Autoplate, 2003),
“Bees And Honey” (CD, Zeromoon, 2003), “Kniga Skazok” (CD, Ad Noiseam, 2003), “Andrey Kiritchenko
Interprets Second Violin” (CD-R, Zerommon, 2003), “Bandura Sings About Things” (CD, Laboratoire Moderne, 2003);
Nihil Est Excellence: “-i” (CD, no label, 1999), “4E4558.424F54” (CS, Nexsound, 2001),
“Departure, Passing, Arrival” (CD-R, Darkambient.net, 2001), “Environ” (CD-R, Soulworm, 2002),
“Jacketed Music” (CD, Nishi, 2002), “Viz Milieu” (CD, DTA, 2002); Critikal: “Art Is God's Gift”
(mp3, FGLC, 2002); Sidhartha: “Spheres” (mp3, без лейбла, 1999); “Total Momentum” (mp3, без лейбла, 2000),
“Alfa Moon Planets” (CD-R, Nexsound, 2001), “Mouse Clicking” (CD-R, Wide Area Network, 2002);
Інтернет: http://www.nexsound.org/akir/.
|
АНАТОЛІЙ „УЛІС” УЛЬЯНОВ |
|
Експериментальний проект Краденый бульдозер (Київ) почався у 2002, але ця дата,
на думку автора проекту – Анатолія „Уліса” Ульянова, не має для проекту жодного значення.
КБ.– це електронна музика та авангардний звуковий потік, оформлений у колажі, які, схоже,
створені під впливом європейських дадаїстів. Альбоми – добре симульована шизофренія у формі
музично-драматичних постановок з казковими назвами „Качеля, на которой умерла Катерина”
(mp3, без лейбла, 2003), „Полювання в Гельсінкі (саундтрек до книги Ірени Карпи)” (mp3, без лейбла, 2003),
„Млин лепших людей” (mp3, без лейбла, 2003), „Хворі діти з пташиного міста” (mp3, без лейбла, 2003),
„Скриня для руху метелика” (mp3, без лейбла, 2003), „Бог-Шоа” (mp3, без лейбла, 2004).
Вибрики підсвідомого КБ, хоча і не знайшли поки що свого видавця, доступні для завантаження
і прослуховування на офіційній сторінці проекту на Інтернеті: http://www.bulldozer.com.ua.
Ньекто (Суми), він же Максим Кириченко, створює стриману та добре скомпоновану музику в стилі
ґлітч та мікросаунд. Має два чудові релізи „Ньекто” (CD-R, без лейбла, 2003) і “Hector”
(CD-R, без лейбла, 2004). Крім Ньекто Максим ще співпрацює з Леонідом Савіним у проекті A-
(індустріальні колажі цього дуету можна послухати на компакт-диску “Da Sound” (CD-R, Re-volvere, 2003)
та додає індустріальних звуків гурту Graal.
|
АКСЕЛ ВЕНТ |
|
Побудовані з уламків повітряних замків звукові пейзажі оточують слухача на альбомах проекту
Ambelion (Київ), за яким стоїть людина на ім’я Аксел Вент. За задумом Аксела, вся створена ним
музика набуде закінченої форми у вигляді 16-ти розбитих на квадрати альбомів, зіллється у
єдиний гармонійний потік і далі назавжди залишиться у Космосі як незалежний і самодостатній
об’єкт Всесвіту. Наразі готові наступні елементи об’єкту: "Soundtrack For Intelligent Diving"
(CD-R, Quasi Pop, 2001), "Sleeper Fields" (CD-R, Quasi Pop, 2002), "Winter Breed" (CD-R, Quasi Pop, 2002),
"Winter Cut" (CD-R, Quasi Pop, 2002), "Cosmic III" (CD-R. Quasi Pop, 2002), "C-Virus"
(CD-R, Quasi Pop, 2003), “Psycho-Active Channels” (CD-R, без лейбла, 2003), “Quasi Stationary”
(CD-R, без лейбла, 2003), “Past Future” (CD-R, без лейбла, 2004), “Cure” (CD-R, без лейбла, 2004).
Якщо спробувати визначити стилістику Ambelion широковживаною мовою, то ближче всього його музика
стоїть до електронік лисенінґ, ембіент та пауер-нойз.
Ceckj (Бровари) – це 17-річний Максим Шубський, єдиним музичним інструментом якого є звичайний
домашній комп'ютер. Почавши як адепт ай-ді-ем у дусі Aphex Twin і Squarepusher, Максим згодом
перейшов до диджитал лисенінґ та мікрохвилі, на що його, здається, надихнула музика, яку просувають
лейбли Sonig і Mego. Результати його праці цікаві, але не чисельні – головний лозунг „Ніякого
перевиробництва музики!” Найбільш вдалі роботи Ceckj представлені на "Primary Suplo"
(CD-R, Quasi Pop / Arteria, 2003) та "Jjeska Svmka" (CD-R, Quasi Pop / Arteria, 2003).
|
FIRST HUMAN FERRO |
|
Проект First Human Ferro (Житомир) створений і існує завдяки Костоломо,
(псевдонім Олега Коляди), учасника Українського Чорного Синдикату (житомирське об’єднання творчої молоді).
Похмура музика First Human Ferro іноді звучить як дарк-ембіент, іноді як дез-індастріел.
Світ побачили роботи “The Halo Over Pontiff’s Hearse” (CS, Death Dance Production, 1999),
“Metaballistik: Viewed Under Infra-Red” (CS, OMS, 2000), “Metaballistik: The Voyeur And His
Infra-red Insekts” (CD-R, Soulworm Editions, 2001), “Motherwards” (CD, Eldritch Music, 2002),
“Numinosum / Pogrom / Nex / A Choice Is A Chance” (CD-R, OMS, 2002), “Guernica Macrocosmica”
(CD-R, Eibon, 2003), “Ferrari” (CD-R, Soulworm Editions, 2003).
|
GRAAL |
|
Гурт Graal (Суми) був організований Леонідом Савіним у 1992 році під назвою Brainstorm
(назва Graal з'явилась 1997 року). Разом з Леонідом, який співає та читає тексти,
грає на гітарі, флейті та баяні, у гурті ще Наталія Макогон (клавішні), Анатолій Макогон
(бас, перкусії) та Максим Кириченко (перкусія, звуки, комп'ютер). Композиції Graal
виходили на кількох збірках та спліт-релізах; власних альбомів наразі два - "Sigullum Naturae"
(CS, без лейбла, 1998) і "Transound. Live 2000 - 2002" (CD-R, Re-volvere, 2003),
останній з яких є колекцією індустріальних рок-пісень, пронизаних філософією екзистенціалізму
та ідеологією традиціоналізму. Така направленість зрозуміла - Леонід є активним членом супільної
організації "Євразія" та видавцем і головним редактором радикального есхатологічного альманаху
Калі-Юга. В маніфесті Graal говориться: "Graal - це звукова реконструкція. Віднині
ви не повині слухати звукові помиї, якими вас пригощають ТВ та ФМ. Нью-ейдж - для шмаркачів,
попса - для профанів. Graal - для сильних духом".
|
ДМИТРО ФЕДОРЕНКО |
|
Під назвою Kotra (Київ) ховається Дмитро Федоренко, який створює музику, призначену перевернути
ваші естетичні погляди. Колишній учасник дуету Zet, Kotra видає шумні й ритмічні п’єси у стилях ґлітч,
клікс-н-катс та мікросаунд. Його радикальні звукові витівки становлять найбільшу провокацію з
часів Throbbing Gristle. Піддатись цій провокації можна на рідкісних виступах на вечірках Nexsound
у Києві та на релізах ”Lement” (CS, Moon, 1999), “Iola” (CS, Moon, 1999), “Vert” (CD-R, Grief, 2000),
“Icon” (CD-R, Generator, 2000), “TEK” (CD-R, Stan, 2001), “Stir Mesh” (CD-R, Nexsound, 2002),
“Live Sessions” (mp3, Nexsound, 2004). Kotra на Інтернеті: http://kotra.org.ua.
Lily (Київ) – це відродження сьогодні нікому не відомої групи Mozart Chocolate.
Наприкінці 1990-х Mozart Chocolate записали кілька звукових замальовок, що нагадували лоу-фай-поп:
брудні пародії на пафосну поп-музику, підлітковий метал, панк-рок і рейв. Всі ці елементи були
звалені до купи, і музика нікому не подобалась. У 2002 році подібна естетика стала затребуваною,
і проект відновився, але вже під новою назвою. Lily є ім’ям таємного персонажу – японської дівчинки-підлітка,
що прийшла з хентаї та прикрашає обкладинку єдиного поки що релізу проекту "Soft Pink Girl"
(CD-R, Quasi Pop, 2002) – радикальної переробки матеріалу кінця 1990-х.
Наразі потроху, але впевнено записується новий матеріал у дусі японського леп-попу
|
MOGLASS |
|
Альбоми гурту Moglass (Харків) містять п’єси, жанр яких самі музиканти (Юрій Кулішенко,
Володимир Ботвенко и Олег „Бруклін" Ковальчук) визначають як персональний фолк, а решта
музичного світу як пост-рок, космічний рок або імпров. Втім, розбіжність у класифікації не
повинна заважати насолоджуватися звуковими ландшафтами Moglass, побудованими за допомогою
гітар та старих радянських синтезаторів. Тріо плідно працює над створенням своєї мінімалістичної
та атмосферної музики з 1999 року, і їхня дискографія включає вже чотири альбоми: “Saliva”
(mp3, Nexsound, 2002), „Когда все звери жили как добрые соседи” (CD, Nexsound, 2002),
„Уходящие вдаль телеграфные столбы становятся всё меньше и менше” (CD, Nexsound, 2003),
“The Moglass + Andrey Kiritchenko” (разом з Андрієм Кириченко, mp3, Autoplate, 2003).
Інтернет: http://www.moglass.com.
|
NEKRAЇNA |
|
Nekraїna (Одеса) розробляла відносно нову та практично не досліджену в Україні тему
апокаліптичної фольклористики, споруджуючи дорогу у твої підсвідомі страхи та свідомі побоювання.
В одному з інтерв’ю лідер гурту Георгій Чарський сказав, що ідея Nekraїna народилась на день
народження Адольфа Гітлера, який весела компанія відзначала пивом та музикою Current 93 і Death In June.
З виконання україномовних – вельми оригінальних – версій пісень Death In June гурт і починав.
Ці роботи були зібрані в перший альбом. У 2000 – 2001 Георгій опановував комп’ютер, паралельно
створивши кільки власних пісень. Цей „доведений до ума” матеріал ліг в основу другого альбому.
Бажаючі можуть злякати себе та друзів до смерті цими двома релізами – „Смерть у серпні”
(CD-R, Grata Distribution, 2000) й „Апокаліцтва” (CD-R, Quasi Pop, 2002), або завітати до Nekraїna
на Інтернеті: http://nekraina.woods.ru. Проект був термінований минулого року, і наразі Чарський
займається фотографією та підтримує в інтернеті свій сайт: http://www.charsky.net.
Денис Крейчерек (гітара, барабани, клавіші, голос) і Данила Прохоров (барабани) складають
Peel Off The Bass (Дніпропетровськ), яких ніхто не запідозрить у зловживанні бас-гітарою,
практикують пост-рок і відмовляються бути поп-зірками. Це їхня свідома позиція. В той час,
коли решта вітчизняних гуртів, що використовують рок-інструментарій, змагаються один з одним
у мистецтві переливання „з пустого в порожнє”, POTB вдається бути осторонь цієї вбогої конкуренції,
залишатися справжніми музикантами і випустити вкрай вдалий альбом “Peel Off The Bass”
(CD-R, Quasi Pop, 2002), що на додаток до шумних, мінімалістичних і нервових композицій містить
відеокліп у кращих традиціях андеґраундного кіно – все знято на одну камеру, без монтажу,
з наступним фарбуванням зображення. Вільна від басу територія в Інтернеті: http://www.peeloffthebass.com.
|
SUPHINA DENTATA |
|
Suphina Dentata (Київ) – це трійця Олександр Юрченко (електронні клавішні, ідеологія проекту),
Леонід Белей (гітара, перкусійні петлі, голоси) і Віктор Пушкар (синтезатори, семпли, перкусія, голоси).
Два перші учасники цього проекту складають також дует Звірята Суфіни, і Suphina Dentata є своєрідним
продовженням Звірят утрьох – виходить більш індустріально та ембіент-дабово. Нарізі проект має
один доробок – альбом “Rosa del ciel” (CD-R, без лейбла, 2003).
|
|
КАТЕРИНА ЗАВОЛОКА |
|
Zavoloka – це Катерина Заволока (Київ), яка поки що випустила два коротенькі альбоми “Suspenzia”
(mp3, Nexsound, 2003) і “1” (CD, Zeromoon, 2004), музику яких можна описати як суміш шумів,
незавершених мелодій, випадкових звуків, уривків ритмів, що з’являються та зникають навмання,
без якоїсь логіки чи порядку, створюючи квітчастий килим з абстрактним малюнком. Катя займається
музикою з 2001 року і серед своїх улюблених виконавців називає Нобукацу Такемуру та Squarepusher.
|
|
ZSUF |
|
Zsuf (Тернопіль), який існує з квітня 2001 року, починав зі спонтанних психоделічних імпровізацій
і згодом перейшов до конструювання пост-індустріальних музичних колажів. Колись тріо, а тепер дует
Сергія „Васі" Василишина (голос, семпли, клавіші) і Сашка Ротмана (гітара, семпли, музика) час від
часу записують свої досліди, в тому числі і на місцевій фабриці ялинкових прикрас. Творчі досягнення
Zsuf зафіксовані на трьох звукових документах: „Гамселить” (CD-R, без лейбла, 2002), „На Ялті”
(CD-R, без лейбла, 2003) і „Тіні забутих предків” (CD-R, без лейбла, 2003). Сашко Ротман записав
і перший сольний диск – мінімалістично-електронний “Disorder” (CD-R, без лейбла, 2004).
|
Лейбли
Arteria (Бровари) є сублейблом Quasi Pop і випускає роботи пост-диґитальної електроніки Ceckj
(вийшло 2 релізи).
Nexsound (Харків) є форпостом радикальної електронної музики в Україні. На лейблі вийшло 20
робіт експериментаторів Kotra, Zavoloka, Андрія Кириченко, I/DEX (Білорусь), Alphonse de Montfroyd,
Moglass, Muslimgauze (Велика Британія), а також кілька збірок, що представляють електрону сцену
близького та дальнього зарубіжжя. Nexsound видає і компакт-диски, і mp3-релізи, які можна безкоштовно
завантажити з офіційної сторінки лейблу на інтернеті: http://www.nexsound.org. Поштові
замовлення можна надсилати на адресу: Андрію Кириченку, а/с 1739, Харків, 61204.
OMS (Житомир) є звукозаписуючим підрозділом Українського Чорного Синдикату. Головним завданням
підрозділу є видання та популяризація творів проектів, що входять до Синдикату (AR, Baraum, Filivs Macrocosmi,
First Human Ferro, Fragments, In Meditarium, Old Monks’ Saga). Видано 11 касет і компакт-дисків з музикою
цих формацій, а також донеччан Sole Occidente, витриманою у стилях дарк-ембіент, дарк-вейв, дез-індастріел
та пауер-електронікс. Крім власних рілізів OMS розповсюджує й компакт-диски проектів Синдикату, випущених
іншими лейблами. Інтернет: http://u-d-s.org. Поштова адреса: Сергію Свістельніку, а/с 21, Житомир, 10020.
Quasi Pop (Київ) видає як спадщину легенд української незалежної сцени Langsames Steuer і
Реликтовые грузовики, так і роботи нових, переважно, електронних формацій Stereomin, Звірята Суфіни,
Peel Off The Bass, Ambelion, Nekraїna, Asymmetry та інших. З 2001 року Quasi Pop реалізує проект з
випуску 10 збірок „Самотнє щастя”, присвячених сучасному українському музичному андеґраунду.
На сьогодні вийшло 5 компакт-дисків. Каталог лейблу включає 35 релізів. Сторінка на інтернеті:
http://www.quasipop.com.ua. Поштова адреса: Едварду Ессу (Quasi Pop Records), а/с 510, Київ, 01023.
Re-volvere (Суми) спеціалізується на індустріальному шумі та колажі й випускає музику проектів
Graal, Project Trio, A-, Lel’ Sabu. Каталог поки що невеликий і налічує 4 релізи. Зв’язатися з лейблом можна,
написавши на адресу шефа: Леоніду Савіну, а/с 131, Суми, 40030.
Журнали
Аутсайдер (Київ) – збірка статей про сучасну музику та культуру. Присвячений переважно музиці,
журнал публікує матеріали і про кіно, і про аполітику. Виходить з 2003 року за мірою накопичення матеріалу.
Вийшло три номери: два у 2003 і один у 2004 роках.
Кали-Юга (Суми) – радикальний есхатологічний альманах, присвячений музиці, культурі, історії,
філософії. Виходить з 2001 року. Вийшло два номери – у 2001 і 2003.
* * *
Такі справи.
|
