ЖУРНАЛ ПРО СУЧАСНУ МУЗИКУ 

Головна
Новини
Номери
№1 Червень 2003
№2 Жовтень 2003
№3 Червень 2004
№4 Грудень 2004
№5 Липень 2005
№6 Лютий 2006
№7 Грудень 2007
№8
Придбати
Зв`язок
Лінки
Гостьова

Нове на сайті
24.01.08 ANIMAL COLLECTIVE "Strawberry Jam"
24.01.08 ALEJANDRA AND AERON "Billowy Mass"
20.12.07 Вихід нового 7-го номера журналу
04.12.07 ERIC COPELAND "Hermaphrodite"
04.12.07 RF & LILI DE LA MORA "Eleven Continents"


Розсилка новин
Аутсайдер @ subscribe.ru

© 2003—2008 Роман Пiщалов, зміст
© 2007—2008 Марк Вейс, сайт


Оновлено
9 місяців 16 днів тому
(22/3/2008)

 
Вініловий наркоман




НЬЕКТО
Ньекто
без лейбла, 2003



Ньекто (Максим Кириченко з Сум) приємно вразив мене досконалим мінімалізмом: без напруження, зосереджена на самій собі музика рухається уперед, і за цим рухом цікаво спостерігати. Як за морем – сидиш собі на березі, ніби нічого особливого не відбувається, але погляд відірвати не можеш – слідкуєш за кожною новою хвилею, і хочеш, щоб хвилі ці були нескінченими.

На альбомі Ньекто вісім треків, половина з яких ("In", "Jkh", "Baz" і „Укол") триває по дві хвилини й менше і грає своєрідну роль проміжних між більш тривалими речами: шумовим конвеєром „Иван Сергеевич (2002)", прикрашеним спалахами звуків, що скриплять, гудуть, квакають; електронними цвіркунами „В огне"; монотонним гудінням „Гамункула". Завершує все це композиція „Девочка и смерть – Кира Муратова", на якій єдиній з’являються голос – хтось кричить, але не можна розібрати, чи дівчинка то, чи смерть.

Роман Піщалов