ЖУРНАЛ ПРО СУЧАСНУ МУЗИКУ 

Головна
Новини
Номери
№1 Червень 2003
№2 Жовтень 2003
№3 Червень 2004
№4 Грудень 2004
№5 Липень 2005
№6 Лютий 2006
№7 Грудень 2007
№8
 Придбати
Зв`язок
Лінки
Гостьова

Нове на сайті
 24.01.08 ANIMAL COLLECTIVE "Strawberry Jam"
24.01.08 ALEJANDRA AND AERON "Billowy Mass"
20.12.07 Вихід нового 7-го номера журналу
04.12.07 ERIC COPELAND "Hermaphrodite"
04.12.07 RF & LILI DE LA MORA "Eleven Continents"

Розсилка новин
Аутсайдер @ subscribe.ru

© 2003—2008 Роман Пiщалов, зміст
© 2007—2008 Марк Вейс, сайт


Оновлено
5 місяців 6 днів тому
(22/3/2008)
 
Роман Піщалов
PAN SONIC

Музика починається з гудіння. На фоні гудіння раптом чується перший щиглик, потім другий. Разом вони утворюють ритм, до якого приєднується ще кілька звуків, що починають цокати та змінювати ритм, утворений щигликами. Все разом починає танцювати танок під назвою „мінімал-техно” (або „ритм-н-нойз”, як іноді характеризують напрямок, в якому працюють фіни Pan Sonic). Я слухаю. Я слухаю і дивуюсь, іяк цій високоорганізованій, холодній, нелюдській, позбавленій імпровізації музиці вдається бути такою цікавою.


фото
Pan Sonic (спочатку назва була Panasonic) організували в 1993 Міка Ваініо й Ілпо Вяісянен. Це було в Турку, де обидва займалися творчою діяльністю: Міка працював як діджей і разом з Пертті Ґрьонгольмом записувався під назвою Corporate 09; Ілпо був членом групи Hyperdelic Housers, що займалася організацією рейв-вечірок. Серед виконавців, що вплинули на музику новоствореного дуету, самі музиканти називають Throbbing Gristle, Enisturzende Neubauten і Suicide. 1994 року до дуету приєднався Самі Сало (залишив гурт у 1996), і на лейблі Sahko вийшов перший EP “Panasonic”. В осені 1994 року Pan Sonic відіграли концерт у лондонському клубі Vox, де їх примітив шеф лейблу Blast First (підрозділу Mute) Пол Сміт. Він підписав їх на лейбл, і всі наступні студійні релізи гурту виходили тільки на Blast First.

Перший альбом “Vakio” (1995) містив композиції, створені із записаного в домашніх умовах нойзу, а також мінімалістичні ембіент-п’єси, наступний за ним EP “Osasto” (1996) став найяскравішим прикладом мистецтва Pan Sonic перетворювати електронний рокабіллі Suicide в пульсуючий ніби створений роботами потік, а “Kulma” (1997) вийшов більш холодним і похмурим.

Один з найбільших приколів у гурті пов’язаний, звичайно, з назвою. Відомий виробник побутової електротехніки довгий час ніяк не реагував на існування у світі музичного підприємства-тезки. Напевне, фінський дует був недостатньо популярним, і ніхто у транснаціональній корпорації просто не знав про їхнє існування. Аж ось у 1998 Panasonic USA надіслали музикантам листа, в якому попросили припинити використання торгівельної марки „не за призначенням”. Pan Sonic, які, за їх словами, чекали на щось подібне від Panasonic, послухались, і вивільненою літерою “A” назвали свій черговий альбом (1999) – на думку багатьох, найкращий в їхньому доробку.

Мені подобаються всі альбоми фінських експериментаторів, але “Aaltopiiri” (2001) є моїм найулюбленішої їхньою роботою. Чому? Не знаю. Можливо тому, що це перший альбом Pan Sonic, який я почув. Це електронне шаманство. Звуки ллються наче з музичної шкатулки, що випала з кишені андроїда (якщо, звичайно, андроїди мають кишені), шиплять, дзвонять, наповнюють широкі пустищі. Сконцентрувавшись на якомусь ефекті лише на кілька секунд, музика рухається далі, перевалюючись на свої колесах як місяцехід.


фото
Саунд Pan Sonic – це не постідустріальний звук, а постцивілізаційний. Це музична інсталяція, вбудована у спустошений пейзаж. Місячний пейзаж після атомного бомбардування, в якому вже не залишилося ніяких зайвих прикрас у вигляді сірих міст та зелених лісів. Залишилася лише пильна срібляста поверхня гуркоту, деінде подертого шипінням, щигликами, перекрученими звуками радіочастот і повторювальним шумом.

Хоча музикантів в дуеті двоє, є ще одна, третя людина, якій Pan Sonic завдячують своїм звуком. Це Ярі Лахтінен. Він збирає музичну апаратуру, з допомогою якої гурт створює свій неймовірний гулкий звук. Так Pan Sonic мають синтезатор, що є одною великою скринею з дванадцятьма осциляторами всередині, які для створення різноманітних звуків можна з’єднувати між собою в довільному порядку. Є ще один синтезатор, вбудований в стару друкарську машинку. Він так і називається „Друкарська машина”. Інший чудернацький інструмент – шестиметрова інфразвукова труба під назвою „Джон Голмс”. Крім саморобного апарату дует користується й серійно виготовленими секвенсерами, семплерами, ритм-машиною, комп’ютером. Все це гурт час від часу буре із собою в турне, і слухачі можуть бачити і чути всю ці машинерію на концертах.

Концертних експериментів Pan Sonic не цураються: у 1995 вони грали у лондонському Іст-Енді на саунд-ситемі, призначеній, за слухами, для розгону демонстрантів і змонтованій на броньовику (саунд-система належала британцям KLF); у 1996 вони протягом трьох тижнів по вісім годин на добу імпровізували навколо відеоінсталяцій Дейвида Крофорта та Гейлі Нюмена у лондонській галереї Beaconsfield (записана у результаті музика була видана під псевдонімом Rude Mechanic); у 1997 Pan Sonic грали на показах мод Commes de Garcons у Парижі та у Токіо; у 1998 в рамках кельнського фестивалю “Ars Electronica” вони грали на поїзді (електровоз + чотири відкриті платформи), що вночі їздив по промисловій зоні VA-Stahl (VOEST) – металургійному комбінаті, побудованого як Vereinigten Stahlwerke ще за часів нацистської Німеччини на місця села Ст.-Пітер.

Наприкінці 1990-х Pan Sonic – не без впливу японського нойзу – стали більш шумними, що зрештою мало своє логічне продовження у спільних виступах і записах з японцями Masonna, Boredoms, Merzbow.

Міка й Ілпо мають багато сольних та спільних з іншими музикантами проектів. 1997 року вони записалися з кумиром своєї молодості Аланом Веґою (половинкою американського електро-панк-дуету Suicide). Маніакальні завивання декадента Веґи наклалися на електронний рокабіллі Ваініо та Вясяінена та утворили незвичайну музичну суміш, що водночас відштовхує від себе та не дає відірвати слух. І Pan Sonic, і Алан залишилися вельми довільними записом, і наступного року Blast First були видані спочатку 12-дюмовий EP “Medal”, а потім і лонґ-плей “Endless”. 2001 року вийшов альбом “The Oval Recording” – результат співпраці фінських конструкторів звуку з Брюсом Жилбертом під псевдонімом IBM. У 2003 на лейблі Victoriaville вийшов запис “V” – співпраця з японським нойз-художником Merzbow, на якій, що правда, мало Pan Sonic, проте скільки завгодно Merzbow. Крім того у них в активі роботи з Крістіаном Феннешом, Карстеном Ніколас. Джимі Тенором, Chicks On Speed.

Останній альбом Pan Sonic ”Kesto”, який вийшов у травні 2004, є справжнім звуковим монументом: 235 хвилин музики на 4 компакт-дисках. Це не альбом навіть, а послання людству, ледь не заповіт. Хоча він і є певним підсумовуванням великого шляху, одначе, сподіваюсь, він буде звітом про десять років сумісної творчості, а не надгробним монументом на могилі дуету, що часто буває з подібного роду релізами.



Дискографія:

Pan Sonic:

Panasonic
EP, SAHKO SAHKO-007, 1994
Vakio
4x10”/CD, BLAST FIRST BFF118, 1995
Panasonic
12”, BLAST FIRST BFFP118P, 1995
Промо-реліз із чотирьох композицій з альбому "Vakio" (1995).
Osasto
12"/СD, BLAST FIRST BFFP128, 1996
Kulma
LP/CD, BLAST FIRST BFFP132, 1997
Arctic Rangers
2xSP, BLAST FIRST 1491K, 1998
A
2xLP/CD, BLAST FIRST BFFP149, 1999
B
EP/CD, BLAST FIRST BFFP161, 1999
X
CD, BLAST FIRST BFFP165, 1999
Збірка, підготовлена для британського часопису Wire. Вийшла накладом у 1000 примірників.
Aaltopiiri
2xLP/CD, BLAST FIRST BFFP166, 2001
Selections From Aaltopiiri
EP, MUTE MUSDJ 093-0, 2001
Live In London
CD, JENNY DIVERS JD099, 2001
Запис виступу 5 жовтня 1995 у клубі Garage, Лондон.
Live In NYC 1995
CD, JENNY DIVERS JD100, 2001
Запис виступів 19 та 20 січня 1995 у клубі Knitting Factory, Нью-Йорк.
Kesto
4XCD, BLAST FIRST BFFP180BX, 2004


Pan Sonic / Merzbow:

V
CD, VICTORIAVILLE VICTO CD089, 2003


Rude Mechanic (Mika Vainio / Ilpo Vaisanen):

Rude Mechanic
2xCD, PIANO PIANO 200, 1996
Звукові інсталяції Pan Sonic, записані у галереї Beaconsfield, Лондоні, у 1996. Наклад видання обмежений 1000 примірниками.


VVV (Mika Vainio / Ilpo Vaisanen / Alan Vega):

Medal
EP, BLAST FIRST BFFP145, 1998
Endless
2xLP/CD, BLAST FIRST BFFP147, 1998


Mika Vainio:

Onko
CD, TOUCH TO:34, 1997
Titanikin Juhlakantaatti
CD, TITANIK TITANIKCD01, 1998
20 To 2000
CD, RASTER-NOTON 20TO200010, 1999
Ydin
CD, WAVETRAP WAV01, 1999
Kajo
CD, TOUCH TO:43, 2000
Sokeiden Maasa Yksisilmainen On Kuningas
CD, TOUCH TO:54, 2003


O (Mika Vainio):

Atomit
EP, PI TBPI 1203, 1991
Rontgen
EP, SAHKO SAHKO-01, 1993
Kvantti
LP, SAHKO SAHKO-02, 1993
Metri
CD, SAHKO SAHKO-06, 1994
Olento
CD, SAHKO SAHKO-12, 1996
Tulkinta
CD, SAHKO SAHKO-13, 1997
Showcrash Soundtrack
CD, SAHKO SAHKOPROMO-1, 1997
Музика з виставки Showcrash, що мала місце в Мілані у 1997. Містить композиції, що виходили на альбомах “Metri” (1994) і “Tulkinta” (1997).
Happi
EP, SAHKO SAHKO-19, 2003


Philus (Mika Vainio):

pH
EP, SAHKO SAHKO-05, 1993
Kolmio
EP, SAHKO SAHKO-14, 1997
Tetra
CD, SAHKO SAHKO-15, 1997


Kentolevi (Mika Vainio):

Keimola
EP, CHEAP CHEAP 17, 1996


Tekonivel (Mika Vainio):

Gulab Jamoon
EP, TENSION TE 002
Reuma
EP, TEN TEN 3003
Sirkus
EP, PUU PUU-04, 1996


Ilpo Vaisanen:

20 To 2000
CD, RASTER-NOTON 20TO200002, 1999
Asuma
CD, MEGO 037, 2001


Piiri (Ilpo Vaisanen):

Jarru
EP, MIND MIND-201, 1999
Rajoitusalue
EP, TRAUM SCHALLPLATTEN TRAUM V15, 2001
GPU
CD, VERTICAL FORM VFORM013CD, 2002
GPU (Revised)
2xLP, VERTICAL FORM VFORM013LP, 2002


O / Noto (Mika Vainio / Carsten Nicolai):

MIkro Makro
CD, RASTER-NOTON CDR006, 1997
2x10”, RASTER-NOTON VYR006, 1997
Wohltemperiert
CD, RASTER-NOTON CDR039, 2001


Corporate 09 (Mika Vainio / Perti Gronholm):

In Joy We Trust
EP, CASTLE COMMUNICATINS/DOJO DOJS 09, 1991
Mindprobe
CD, CASTLE COMMUNICATINS/DOJO DOJCD 5014, 1991
The Egotrip - Remixes
CD-R, VALIMO PRODUCTIONS VCDRA001, 2000


Kosmos (Mika Vainio / Jimi Tenor):

Kosmos
EP, PUU PUU-05, 1996


Mika Vainio / Chicks On Speed:

Flame On
EP, CHICKS ON SPEED COSR018, 2002


Mika Vainio / Christian Fennesz:

Invisible Architechture #2
CD, AUDIOSPHERE AS02, 2002


Mika Vainio / Christian Fennesz / Christian Zanesi:

GRM Experience
CD, SIGNATURE / RADIO FRANCE SIG 15001, 2004


Orchestra Guacamole (Mika Vainio / JS16 (Jaakko Salovaara):

SAAB 96
EP, SAHKO SAHKO-03, 1993


Angel (Ilpo Vaisanen / Dirk Dresselhaus):

Angel
LP/CD, BIP-HOP BLEEP16, 2002


IBM (Mika Vainio / Ilpo Vaisanen / Bruce Gilbert):

The Oval Recording
LP + 7”/CD, MEGO 033+045, 2001