ЖУРНАЛ ПРО СУЧАСНУ МУЗИКУ
Головна
Новини
Номери
№1 Червень 2003
№2 Жовтень 2003
№3 Червень 2004
№4 Грудень 2004
№5 Липень 2005
№6 Лютий 2006
№7 Грудень 2007
№8
Придбати
Зв`язок
Лінки
Гостьова
Нове на сайті
24.01.08 ANIMAL COLLECTIVE "Strawberry Jam"
24.01.08 ALEJANDRA AND AERON "Billowy Mass"
20.12.07 Вихід нового 7-го номера журналу
04.12.07 ERIC COPELAND "Hermaphrodite"
04.12.07 RF & LILI DE LA MORA "Eleven Continents"
© 2003—2008 Роман Пiщалов, зміст
© 2007—2008 Марк Вейс, сайт
Оновлено
7 місяців 30 днів тому
(22/3/2008)
Новини
Номери
№1 Червень 2003
№2 Жовтень 2003
№3 Червень 2004
№4 Грудень 2004
№5 Липень 2005
№6 Лютий 2006
№7 Грудень 2007
№8
Придбати
Зв`язок
Лінки
Гостьова
Нове на сайті
24.01.08 ANIMAL COLLECTIVE "Strawberry Jam"
24.01.08 ALEJANDRA AND AERON "Billowy Mass"
20.12.07 Вихід нового 7-го номера журналу
04.12.07 ERIC COPELAND "Hermaphrodite"
04.12.07 RF & LILI DE LA MORA "Eleven Continents"
© 2003—2008 Роман Пiщалов, зміст
© 2007—2008 Марк Вейс, сайт
Оновлено
7 місяців 30 днів тому
(22/3/2008)
Вініловий наркоман
 |
L’apostrophe
CD, Label Fr?res, 2005
Альбер Маркьор – саксофоніст з Монбару (Франція). Займається музикою вже більше сорока років. “L Apostrophe” є його дев’ятим альбомом. На ньому бардівська пісня танцює джигу з прог-роком, але танцює якось напружено, без легкості у рухах; соромлячись своєї незграбності, вона на шляху затягує в танок фрі-джаз, салонну музику пост-гіппі, псевдокіносемпли і навіть порізаний на комп’ютері „фолк”. Зізнаюся, для мене музика звучала інтригуюче, але в той самий час не зникало відчуття, що вона якась „недороблена”. З одного боку я такої однозначно ніколи не чув, з іншого всі складові її здавалися мені давно знайомими. В пошуках розв’язання проблеми її ідентифікації я завітав на веб-сайт Маркьора (http://www.marcoeur.com), пошарив по ньому й в розділі Лінки надибав на перелік музикантів, роботи яких саксофоніст „переварював з дитинства до сьогоднішнього дня”. Перелік виявився великими і підозріло всеїдним: Robert Fripp, Igor Stravinsky, Tom Waits, ZZ Top, Captain Beefheart, David Sylvian, Pearl Jam, Sergei Prokofiev, Cypress Hill, Bj?rk, Primal Scream, Bill Frisell, Mahavishnu, Massive Attack, Venetian Snares, … (це тільки маленька частина переліку). Тут все ніби й прояснилося, хоча це прояснення не стільки заспокоїло мене, скільки збентежило – схоже на те, що замість того, щоб протягом своєї музичної кар’єри шукати себе, себе знайти, він барикадувався від самого себе за стіною запозичених у кумирів „штучок”. І врешті решт успішно забарикадувався, так до кінця і не вирішивши, які ж з цих „штучок” пасують йому, дозволяють якщо не бути природнім, то принаймні вдало природність імітувати, а які висять на його музиці зайвим баластом. І виходить так, що вони тільки драпірують її під актуальну незалежну музику, драпірують, але не роблять з неї таку.
Роман Піщалов |