ЖУРНАЛ ПРО СУЧАСНУ МУЗИКУ
Головна
Новини
Номери
№1 Червень 2003
№2 Жовтень 2003
№3 Червень 2004
№4 Грудень 2004
№5 Липень 2005
№6 Лютий 2006
№7 Грудень 2007
№8
Придбати
Зв`язок
Лінки
Гостьова
Нове на сайті
24.01.08 ANIMAL COLLECTIVE "Strawberry Jam"
24.01.08 ALEJANDRA AND AERON "Billowy Mass"
20.12.07 Вихід нового 7-го номера журналу
04.12.07 ERIC COPELAND "Hermaphrodite"
04.12.07 RF & LILI DE LA MORA "Eleven Continents"
04.12.07 WZT HEARTS "Threads Rope Spell Making Your Bones"
23.10.07 DO "Pertsona"
07.09.07 David Toop. Haunted Weather: Music, Silence And Memory
30.05.07 VALET "Blood Is Clean"
11.05.07 DARUIN / ANALOG SUICIDE "Daruin / Analog Suicide [split]"
11.05.07 MICHEL HENRITZI "Keith Rowe Serves Imperialism"
11.05.07 JOSETXO GRIETA "Euskal Semea"
11.05.07 LEONID SAVIN "Winter Solstice"
21.04.07 КИЇВСЬКИЙ ІНДІПЕНДЕНТ 1987-1994
18.04.07 THE LAST POETS. Звукова доріжка до революції
12.04.07 YASUNAO TONE. Компакт-диск як музичний інструмент
11.04.07 RED STAR BUDAPEST
20.03.07 JANDEK "Raining Down Diamonds", "Khartoum", "Newcastle Sunday"
01.02.07 TONY CONRAD / TIM BARNES / MATTIN "Tony Conrad, Tim Barnes, Mattin"
01.02.07 JON MUELLER / JASON KAHN "Supershells"
01.02.07 JØRGEN KNUDSEN "Wealth"
22.01.07 RAFAEL FLORES "Nubes, cometas, rumores y orugas"
18.12.06 THE YEAR OF "Slow Days"
14.11.06 KYLE BRUCKMANN / WERNER DAFELDECKER / BORIS HAUF "Wane"
14.11.06 BILLY BAO "R’n’r Granulator"
14.11.06 David Nobakht. Suicide: No Compromise
02.10.06 H.H.T.P. & PORTABLEPALACE "Cavitation"
06.09.06 ZAVOLOKA & AGF "Nature Never Produces The Same Beat Twice"
06.09.06 CAGE "Hell’s Winter"
31.08.06 MATTIN "Song Book"
07.08.06 BARBARA MORGENSTERN "The Grass Is Always Greener"
02.08.06 VHF "Statics"
12.07.06 TOMAS KORBER / DAN WARBURTON "Conspiracy Theory"
12.07.06 PAWEL GRABOWSKI / THE BEAUTIFUL SCHIZOPHONIC / JAMES ECK RIPPLE + PAULO RAPOSO "Product"
23.06.06 TIED AND TICKLED TRIO "a.r.c."
13.06.06 JANDEK
05.06.06 .AT/ON "Prostir"
29.05.06 REINHOLD FRIEDL / MICHAEL VORFELD "Pech"
25.05.06 RYOJI IKEDA "Dataplex"
25.05.06 FELIX KUBIN "Matki Wandalki"
24.05.06 MIGUEL A. RUIZ "Grosor"
19.05.06 RONNIE SUNDIN "The Amateur Hermetic"
16.05.06 DJ SPOOKY THAT SUBLIMINAL KID & DAVE LOMBARDO "Drums Of Death"
15.05.06 DIE EINSTÜRZENDE NEUBAUTEN "Perpetuum mobile"
14.04.06 The Rammellzee "Bi-Conicals Of The Rammellzee"
10.04.06 Improvised Music From Japan
10.04.06 Simon Reynolds. Rip It Up And Start Again. Post-punk 1978-1984
10.04.06 Jon Savage. England’s Dreaming. Sex Pistols And Punk Rock
03.04.06 Нове оформлення
16.03.06 Yannick Dauby "TW04-05"
14.03.06 Coil "The Ape Of Naples"
13.03.06 Matsutake "Nine & Seventeen"
© 2003—2008 Роман Пiщалов, зміст
© 2007—2008 Марк Вейс, сайт
Новини
Номери
№1 Червень 2003
№2 Жовтень 2003
№3 Червень 2004
№4 Грудень 2004
№5 Липень 2005
№6 Лютий 2006
№7 Грудень 2007
№8
Придбати
Зв`язок
Лінки
Гостьова
Нове на сайті
24.01.08 ANIMAL COLLECTIVE "Strawberry Jam"
24.01.08 ALEJANDRA AND AERON "Billowy Mass"
20.12.07 Вихід нового 7-го номера журналу
04.12.07 ERIC COPELAND "Hermaphrodite"
04.12.07 RF & LILI DE LA MORA "Eleven Continents"
04.12.07 WZT HEARTS "Threads Rope Spell Making Your Bones"
23.10.07 DO "Pertsona"
07.09.07 David Toop. Haunted Weather: Music, Silence And Memory
30.05.07 VALET "Blood Is Clean"
11.05.07 DARUIN / ANALOG SUICIDE "Daruin / Analog Suicide [split]"
11.05.07 MICHEL HENRITZI "Keith Rowe Serves Imperialism"
11.05.07 JOSETXO GRIETA "Euskal Semea"
11.05.07 LEONID SAVIN "Winter Solstice"
21.04.07 КИЇВСЬКИЙ ІНДІПЕНДЕНТ 1987-1994
18.04.07 THE LAST POETS. Звукова доріжка до революції
12.04.07 YASUNAO TONE. Компакт-диск як музичний інструмент
11.04.07 RED STAR BUDAPEST
20.03.07 JANDEK "Raining Down Diamonds", "Khartoum", "Newcastle Sunday"
01.02.07 TONY CONRAD / TIM BARNES / MATTIN "Tony Conrad, Tim Barnes, Mattin"
01.02.07 JON MUELLER / JASON KAHN "Supershells"
01.02.07 JØRGEN KNUDSEN "Wealth"
22.01.07 RAFAEL FLORES "Nubes, cometas, rumores y orugas"
18.12.06 THE YEAR OF "Slow Days"
14.11.06 KYLE BRUCKMANN / WERNER DAFELDECKER / BORIS HAUF "Wane"
14.11.06 BILLY BAO "R’n’r Granulator"
14.11.06 David Nobakht. Suicide: No Compromise
02.10.06 H.H.T.P. & PORTABLEPALACE "Cavitation"
06.09.06 ZAVOLOKA & AGF "Nature Never Produces The Same Beat Twice"
06.09.06 CAGE "Hell’s Winter"
31.08.06 MATTIN "Song Book"
07.08.06 BARBARA MORGENSTERN "The Grass Is Always Greener"
02.08.06 VHF "Statics"
12.07.06 TOMAS KORBER / DAN WARBURTON "Conspiracy Theory"
12.07.06 PAWEL GRABOWSKI / THE BEAUTIFUL SCHIZOPHONIC / JAMES ECK RIPPLE + PAULO RAPOSO "Product"
23.06.06 TIED AND TICKLED TRIO "a.r.c."
13.06.06 JANDEK
05.06.06 .AT/ON "Prostir"
29.05.06 REINHOLD FRIEDL / MICHAEL VORFELD "Pech"
25.05.06 RYOJI IKEDA "Dataplex"
25.05.06 FELIX KUBIN "Matki Wandalki"
24.05.06 MIGUEL A. RUIZ "Grosor"
19.05.06 RONNIE SUNDIN "The Amateur Hermetic"
16.05.06 DJ SPOOKY THAT SUBLIMINAL KID & DAVE LOMBARDO "Drums Of Death"
15.05.06 DIE EINSTÜRZENDE NEUBAUTEN "Perpetuum mobile"
14.04.06 The Rammellzee "Bi-Conicals Of The Rammellzee"
10.04.06 Improvised Music From Japan
10.04.06 Simon Reynolds. Rip It Up And Start Again. Post-punk 1978-1984
10.04.06 Jon Savage. England’s Dreaming. Sex Pistols And Punk Rock
03.04.06 Нове оформлення
16.03.06 Yannick Dauby "TW04-05"
14.03.06 Coil "The Ape Of Naples"
13.03.06 Matsutake "Nine & Seventeen"
© 2003—2008 Роман Пiщалов, зміст
© 2007—2008 Марк Вейс, сайт
Вініловий наркоман
 |
Porto (Folklore Fragments, Volume 2)
CD, Lucky Kitchen, 2005
Алехандра Салінас і Ерон Берґман – подружжя митців, задіяних в неакадемічній комп’ютерній музиці. Цей дивовижний компакт-диск вони видали на своєму власному лейблі Lucky Kitchen. Диск у своїй назві містить слова “фольклорні фрагменти” й абсолютно не містить жодної комп’ютерної музики. Однак, у певному сенсі він є викликом не тільки комп’ютерній, але і всій сучасній “експериментальній” музиці, він змушує її вкотре замислитись над змістом її подальшого існування.
На диску представлено 24 записи “народного життя”, зроблені в різних куточках 1,5-мільйонного португальського міста Порто. Алехандра та Ерон провели два місяці всередині Порто (та його околиць), документуючи звукові прояви міської повсякденності та неповсякденності. Більша частина цих звукових проявів – це те, що ми звикли називати “шумами”: побутові шуми, фонові розмови, звуки виробництва, вуличний гул... тобто все те, що безперервно оточує нас щодня, і в що ми не дуже-то й часто вслуховуємось. Поряд із “шумами” на цих записах співіснує “музика” – та, що звучить з радіоприймачів у приміщеннях; та, що супроводжує обряди й фестивалі; спів жінки, що тре і полоще свій одяг у комунальній пральні; пробні награвання майстрів, що виробляють музичні інструменти; і нарешті, власне, “народна музика” – у виконанні одного з місцевих фольклорних ансамблів. Ця “музика в музиці” – ніби як обличчя у фотоальбомі: розглядаючи світлини, ти можеш звертати увагу лише на фізіономії, а можеш розглядати й увесь кадр і те, як у ньому співвідносяться фігури і простори, світло і тіні. Я вжив тут фразу “музика в музиці” навмисне. Кожній з 24 аудіо-світлин властива виразна й цілеспрямована композиційність. Це не просто довільні буденні шуми, безладно і без усякої задньої думки записані кимось на диктофон! Алехандра та Ерон ретельно відбирали для альбому з-серед усіх записів, зроблених ними у Порто, саме такі фрагменти, в яких звуки співвідносились би один з одним, як елементи музичного твору. А оскільки Алехандра та Ерон – це люди, підковані в тонкощах “експериментальної” електронної музики, то музичність записаних ними в Порто фрагментів – це музичність вишуканого, тендітного й серйозного саунд-дизайну.
Вичленення саунд-дизайну з “польових записів” – це справа не зовсім нова, тут можна згадати такі імена, як Люк Феррарі та Кріс Вотсон (і багато-багато інших імен). Але саунд-дизайн Алехандри та Ерона – це і не musique concrète Феррарі, і не документалістика екзотичних звукових середовищ Вотсона. Алехандра та Ерон документують не екзотичне, а “звичне”, і документують його так, як воно є: тобто, не редагують, не ріжуть і не склеюють звуки (єдине, що вони собі дозволяють “відредагувати” – це вибрати, де фрагмент починається і де він закінчується). Окрім того, записуючи робочі будні чи святкування людей, Алехандра та Ерон не дають їм жодних інструкцій, не просять їх “позувати” чи якось по-особливому реагувати на те, що їх от зараз будуть записувати. Єдиний випадок, коли відбулось таке “втручання” – це коли Алехандра та Ерон, записуючи музикування гуртка фольклорних ентузіастів з одного з містечок поблизу Порто, попросили двох молодих співаків з цього гуртка, Риту й Адріано, заспівати пісню без інструментального супроводу. Для Рити й Адріано це було незвично, адже вони звикли співати тільки під акомпанемент – тому їхнє виконання часами захлиналось у ніякових смішках (Адріано голосом імітував акомпанемент і сміявся сам з себе); інтонація їхнього співу постійно коливалась і “вагалась” у прагненні досягти невимушеності. Вийшло з цієї затії ніби просто “погане виконання пісні”. Однак для Алехандри та Ерона ця схематичність, з якою клацання пальців та голос співака натякали на акомпанемент, і ці коливання інтонації співу між ніяковістю та невимушеністю, схоже, були найціннішими властивостями даного запису – додатковим виміром фольклорної пісні, по-перше, та джерелом композиційного становлення й конфлікту, по-друге. Власне, отаке “непуританське” уявлення про “фольклор” і є тою ідеологічною основою, на якій тримається сенс всіх записів, що складають цей альбом. “Фольклор”, “народна творчість” – це не тільки ідеалізована й законсервована продукція сільських митців; ні, народ творить постійно, і “народна творчість” – це сукупність архаїчного та новаторського, сільського та міського, і ця сукупність завжди мінлива, вона постійно перебуває у становленні.
Для фольклору у його найяскравіших проявах характерна універсальність, виражена найбезпосереднішим чином. Тому диск “Porto”, мені здається, оправдано підписаний словами “фольклорні фрагменти”. Його вміст є дуже безпосереднім – диск є “просто” аудіо-портретом міста; але одночасно він є чимось більшим – антропологічною поемою в звуках, збіркою красномовних і афористичних аудіо-ситуацій. До цього поєднання безпосередньості, красномовності та афористичності більшій частині сучасного саунд-дизайну дуже далеко; саунд-дизайн та “експериментальна” музика переважно досягають однієї з цих якостей за рахунок двох інших, або двох за рахунок третьої. А слухачем диску “Porto” переважно є якраз “експериментальний” слухач, адже лейбл Lucky Kitchen відомий саме в “експериментальних” та електроакустичних колах. Саме такий слухач готовий слухати записи “народного життя” Алехандри та Ерона, як музику. І саме він отримає тут нагоду добряче почухати собі макітру. Бо, наприклад, перший трек альбому – запис, зроблений у перукарні: швидке й ритмічне клацання ножиць, плюс м’яке гудіння курсуючих по вулиці автомобілів, плюс сентиментальна поп-балада з радіо – цей трек є викриттям справжньої сутності всієї мрійливої клікс-н-катс-продукції, що заполонила світ, і одночасно є плювком їй в обличчя! Почувши цей трек, тільки ідіот продовжуватиме вірити в клікс-н-катс. Звукове середовище перукарні – це лаконічний та граціозний аудіо-афоризм, який успішно нейтралізує цілий стиль.
Одним першим треком діло не обмежується. Далі, слухаючи диск, ми зустрічаємо велику жменю подібних ситуацій, коли якась течія сучасної музики якщо й не нейтралізується і не осоромлюється одним коротеньким аудіо-афоризмом з “народного життя”, то принаймні ставиться ним під знак питання. Так, запис праці точильників ножів (батька й сина) достойно “конкурує” з роботами Merzbow або Кодзі Асано; запис фестивального дійства під назвою “Танець маврів” дає над чим замислитись майстрам індустріального колажу 1980-х; запис ріжків, в які дують рибалки на човнах, висвітлює німецьку космічну музику 1970-х з дуже невигідного боку, а запис міріад ейфорійних автосигналів, які видають очманілі футбольні фанати-водії після перемоги команди Португалії над командою Англії, успішно втирає носа самому Крістіану Феннешу... Треки 14 і 15 (записані в майстернях, де кипить робота над виготовленням музичних інструментів) містять пасажі, які не були б чужими навіть на найкращих імпров-альбомах, виданих на таких лейблах, як Creative Sources або For4Ears; а трек 19 (приготування до дегустації вин) можна сприймати, як добродушну насмішку над осциляторним авангардом 1960-х... І насамкінець, можна припустити, що деякі більш “какофонічні” фрагменти, включені до альбому “Порто” (як от записи фестивалю в селі Собрадо), здатні послужити вагомим контраргументом на універсалістські претензії (скажімо) “Гімнів” Штокгаузена: бо чи не є той інтенсивний всесвіт поєднуваностей і відштовхуваностей, якими дихають звуки “народного життя”, складнішим, багаторівневішим, граничнішим і одночасно... оправданішим (через свою життєвість), аніж штокгаузенівські звукові химери, породжені зі схем і планів?
Звісно, що цей альбом не варто розглядати виключно як “нашу відповідь формалістам”. Перш за все він є розповіддю про життя звичайних людей. До кожного треку в буклеті диску є коментар, який описує, де даний трек був записаний. У цих коментарях з сердечною обережністю, увагою і повагою розповідається саме про людей, яких захоплено в аудіо-кадр, а не про формальні якості даного аудіо-кадру. Однак, ці формальні якості таки присутні. Виникає питання: що станеться, якщо вони здійснять на слухача той вплив, потенціал якого в них закладений? Якщо припустити, що левова частка сучасної музики справді для когось нейтралізується, і слухач, призвичаєний до вслуховування у майстерний саунд-дизайн, покине це діло й почне під впливом записів “народного життя” вслуховуватись у оточуючий його вир звуків, – то розбурханий, то стишений, то поліфонічний, то пуантилістичний, але завжди неосяжний, – вслуховуватись і знаходити там приховані скарби... чи приведе слухача ця активність до якогось розуміння? І в чому це розуміння полягатиме? (Баммм!!!) Скоріш за все, у своєму неостаточному вигляді воно зводитиметься просто до зачудування нетривким цвітом миттєвості, до відчуття задіяності в потоці буття. А коли вже призвичаїшся до достатку миттєвостей і відчуттів... то з часом сам собою прийде й остаточний варіант розуміння. В цьому остаточному, завершеному варіанті (Баммм!!!) воно зводитиметься приблизно до отакого тупикового усвідомлення: “Виявляється, що у самому серці свого багатоликого різноманіття – все однакове. Все – таке, як ти уже знаєш.” (Буммм!!!) Це усвідомлення є мертвою точкою, в якій звичне, природне стає чужим і ледве не осоружним. (Буммм!!!) Тоді ти знову розвертаєшся і починаєш шукати незвичного, звертаєшся до дивніших, (Баммм!!!) “нелюдяніших” форм, та хоч яких-небудь в етичному плані, лиш би (Буммм!!!) не впізнавати в них все так, як ти вже звик впізнавати все у всьому! (Баммм!!! Буммм!!! Баммм!!! Чи чуєш ти, як крокують по твою душу великі формалісти, великі божевільні й утопісти? Dies Irae!!! Зависокий, заширокий похит маятника твоїх смаків – і це вже не маятник, а міст – по якому топчуться юрби провидців, сподвижників, фаустів і мефістофелів! Чи зможе твоя хитка людяність втриматись супроти їхніх позивів?..)
Андрій Орел |