ЖУРНАЛ ПРО СУЧАСНУ МУЗИКУ
Головна
Новини
Номери
№1 Червень 2003
№2 Жовтень 2003
№3 Червень 2004
№4 Грудень 2004
№5 Липень 2005
№6 Лютий 2006
№7 Грудень 2007
№8
Придбати
Зв`язок
Лінки
Гостьова
Нове на сайті
24.01.08 ANIMAL COLLECTIVE "Strawberry Jam"
24.01.08 ALEJANDRA AND AERON "Billowy Mass"
20.12.07 Вихід нового 7-го номера журналу
04.12.07 ERIC COPELAND "Hermaphrodite"
04.12.07 RF & LILI DE LA MORA "Eleven Continents"
© 2003—2008 Роман Пiщалов, зміст
© 2007—2008 Марк Вейс, сайт
Оновлено
7 місяців 30 днів тому
(22/3/2008)
Новини
Номери
№1 Червень 2003
№2 Жовтень 2003
№3 Червень 2004
№4 Грудень 2004
№5 Липень 2005
№6 Лютий 2006
№7 Грудень 2007
№8
Придбати
Зв`язок
Лінки
Гостьова
Нове на сайті
24.01.08 ANIMAL COLLECTIVE "Strawberry Jam"
24.01.08 ALEJANDRA AND AERON "Billowy Mass"
20.12.07 Вихід нового 7-го номера журналу
04.12.07 ERIC COPELAND "Hermaphrodite"
04.12.07 RF & LILI DE LA MORA "Eleven Continents"
© 2003—2008 Роман Пiщалов, зміст
© 2007—2008 Марк Вейс, сайт
Оновлено
7 місяців 30 днів тому
(22/3/2008)
Вініловий наркоман
 |
Alvin Lucier
CD, Antiopic, 2005
Елвiн Лусьєр – один з тих експериментаторів, роботи яких спричинили потужний вплив на розвиток подій в сучасному авангарді. Йому вдалося розшукати точки зіткнення науки та мистецтва – протягом всього життя в лабораторних умовах він вивчав (і вивчає дотепер) природу звуку та нюанси його сприйняття, і при тому його роботи завжди викликали свідомий та підсвідомий відгук слухача.
З точки зору звучання музику Лусьєра можна назвати дроунінґ-мінімалізмом. З прикладної точки зору це концептуальні роботи, що працюють більш на психоакустичному та психофізичному рівнях, ніж впливають естетично. Музика на цих двох дисках теж не зовсім музика, а своєрідна наукова робота. Партитуру Елвiна Лусьєра виконують Ентоні Барр та Чарльз Кьортис – досить помітні в академічних колах фігури. Віолончеліст Чарльз Кьортис працює в Університеті Каліфорнії (Сан-Дієго), він – професор музики і – одночасно – активний діяч андеґраунду. Кларнетист Ентоні Барр відомий як автор “опери оточення” “Biospheria” і учасник мінімал-імпров-колективу Desist. Сам Лусьєр вважає їх відмінними кандидатами для виконання його партій.
Музика побудована вкрай просто: в одному каналі звучить згенерована хвиля певної частоти, в другому – партія акустичного інструмента. У кожному треку – свій інструмент і мінімальний спектр використаних частот; музиканти женуть одну й ту ж ноту з майже механічно рівними інтервалами. І тут виникає цікавий ефект: якщо 2 звукові хвилі із схожими показниками частот звучать в просторі одночасно, виникає пульсація звуку, щось схоже на ритм. Цей ефект – прямий наслідок інтерференції звукових хвиль, він виникає завдяки тиску повітря (як середовища, де відбувається накладення тонів) на слухову мембрану людини при мінімальному зсуві фаз частот (наприклад, 440 и 441 Гц). При зміні інтенсивності сигналу та/або висоти тону змінюється і структура пульсу: зміна тону спричиняє зміну частоти “ударів”, а від гучності сигналу прямо залежить інтенсивність “біту”. Інакше кажучи, цим ефектом можна керувати, “граючи” на інструментах зміну цих показників. І Ентоні Барр з Чарльзом Кьортисом – безумовні віртуози використання цього ефекту. В кожному треку він проявляється по-своєму: то переливаючись довгими трасами виразних коливань, то випадково виникаючи в коротких, ледь чутних акустичних фразах, то взагалі – в області згасання звуку. До того ж при мінімальній різниці в частотах двох сигналів (в межах 5 Гц) виникає так званий „тон, що обертається” – спочатку не дуже приємне відчуття того, як звук циркулює всередині голови, і здається, що він заповнює собою простір, і від нього нікуди подітися. Виникає свого роду психоделічний момент – ніби потрапляєш до середини нескінченної труби монотонного звуку, який намагається тобі щось нав’язати.
Незважаючи на те, що звучить ця музика вкрай академічно, вона затягує, заворожує, в ній є навіть деяка поетичність. В тексті буклету до компакт-диску проводиться аналогія з голосами сирен, які заманювали Одиссея – сирени знали, як домогтися цього ефекту, і тому Одиссей був вимушений заліпити вуха воском, щоб не потрапити в пастку, почувши їх вабливі голоси.
Слухати в навушниках чи на слабкій гучності безглуздо – пульсація ледь помітна. Немає сенсу й слухати на середненькій апаратурі – пульсацію, звичайно, почути можна, але зовсім пропадає згасання звуків акустичних інструментів, ледь чутне в кінці кожної партії. А воно дуже личить цій музиці, оживляє її і створює відчуття втручання творчо налаштованої людини в безпристрасні закони фізики звуку.
Денис Колокол |