ЖУРНАЛ ПРО СУЧАСНУ МУЗИКУ 

Головна
Новини
Номери
№1 Червень 2003
№2 Жовтень 2003
№3 Червень 2004
№4 Грудень 2004
№5 Липень 2005
№6 Лютий 2006
№7 Грудень 2007
№8
Придбати
Зв`язок
Лінки
Гостьова

Нове на сайті
24.01.08 ANIMAL COLLECTIVE "Strawberry Jam"
24.01.08 ALEJANDRA AND AERON "Billowy Mass"
20.12.07 Вихід нового 7-го номера журналу
04.12.07 ERIC COPELAND "Hermaphrodite"
04.12.07 RF & LILI DE LA MORA "Eleven Continents"


Розсилка новин
Аутсайдер @ subscribe.ru

© 2003—2008 Роман Пiщалов, зміст
© 2007—2008 Марк Вейс, сайт


Оновлено
9 місяців 16 днів тому
(22/3/2008)

 
Вініловий наркоман




BOHREN & DER CLUB OF GORE
Geisterfaust
CD, Wonder, 2005



„Кулак духів” – майже годинний альбом одного з найцікавіших гітарних гуртів кінця минулого століття. Дуже повільна музика, фактично гітарний ембіент, який тупцює на місці. Загальне враження не можуть змінити навіть тарілки, які іноді бухають на задньому плані і саксофон, який тільки додає загальної уповільненої плинності. Це вже не горрор-джаз – стиль, яким характеризували себе самі учасники групи.

Неконкретною є сама музика – залишається незрозумілим, що хотіли сказати музиканти. Всі їх попередні записи завжди містили у собі маленькі шматочки небезпеки, яка була присутня у всьому, хоч ніколи і не відображалась. Вся музика мала дивовижну властивість викликати емоції, які одразу силою уяви перетворювалися у образи і ситуації, зафіксовані майже з кінематографічною чіткістю.

В минуле пішли одержимість “Gore Motel”, гіпнотична медитативність “Midnight Radio”, атмосферність “Black Earth”. Кататонічне затихання-розповзання позбавило групу її головного козиря – атмосфери. Тепер це скоріш джазовий варіант дроуну SunnO))).

На цьому альбомі небезпека відсутня. Спокійна меланхолійна музика для відпочинку після напруженості попередніх релізів. Якщо порівнювати музику з живописом, то найкращим аналогом до цього альбому мені видається художник, який вмочив пензля у синю фарбу, намалював лінію, вмочив пензля у червону фарбу, провів по тій же лінії. Повторив цю маніпуляцію з декількома іншими фарбами. І от, коли він веде пензля, по ньому лишається довгий різнокольоровий шлейф. Фарби ще пізнавані, але вони розтягнулися і змішалися. Неважливо, що намальовано – важливо те, що за ним тягнеться, розповзаючись по полотні.

Це не луна. Це те, заради чого ця музика і робилась.

Юрій Грицина