АУТСАЙДЕР №6 | Вініловий наркоман - cLOUDDEAD

ЖУРНАЛ ПРО СУЧАСНУ МУЗИКУ

Головна
Новини
Номери
№1 Червень 2003
№2 Жовтень 2003
№3 Червень 2004
№4 Грудень 2004
№5 Липень 2005
№6 Лютий 2006
№7 Грудень 2007
№8
Придбати
Зв`язок
Лінки
Гостьова

Нове на сайті
24.01.08 ANIMAL COLLECTIVE "Strawberry Jam"
24.01.08 ALEJANDRA AND AERON "Billowy Mass"
20.12.07 Вихід нового 7-го номера журналу
04.12.07 ERIC COPELAND "Hermaphrodite"
04.12.07 RF & LILI DE LA MORA "Eleven Continents"

© 2003—2008 Роман Пiщалов, зміст
© 2007—2008 Марк Вейс, сайт

Оновлено
9 місяців 16 днів тому
(22/3/2008)

Вініловий наркоман

cLOUDDEAD
Ten
CD, Mush, 2004

Тріо гіпгоперів з лейблу Anticon – генштабу розгортання наступу інді-гіп-гопу на сучасну музіндустрію. Славетний цей лейбл (і всі вісім музикантів, які належать до нього) тим, що починаючи з 1998 року на ньому плекають дивовижний проект „Гіп-гоп для просунутих слухачів” (“Hip Hop Music For The Advanced Listener” – назва першої ЕР-компіляції). В справі просування нового гіп-гопу музиканти йдуть так далеко, що розкладають його на складові частини, домішують до них елементи інших музичних субкультур і складають цю всю конструкцію докупи, видаючи за найновіше досягнення у доволі таки кризовому жанрі гіп-гопу. Такий підхід до справи викликав щире зачудування одних (спраглих до нових тенденцій епохи пост-мілленіума, а не до огризків, які перекочували з минулого століття) і зневагу інших (любителів „старої школи” (old school); як це не парадоксально звучить, але навіть колеги по андеґраунду, нью-йоркська формація Company Flow, засудили руйнування стильових рамок).

cLOUDDEAD – одне з облич лейблу, демонстрація його можливостей і потенціалу. Взагалі-то диск випущено не на Anticon, просто всі троє учасників – Why?, Doseone, odd nosdam – є співвласниками лейбла і управляють ним на рівних з чотирма іншими музикантами. Другий альбом, десять пісень. Неправильний гіп-гоп. Або скоріше так – неправильні гіпгопери. В них немає стандартної атрибутики кожного поважного репера, вони не вміють (не хочуть?) читати реп – немає запального ритму, рими, час від часу вони починають співати. В їхніх текстах не йде мова про вуличну правду, добро з кулаками або соціальні негаразди. Навіть протестну політичність окремих американських незалежних гіпгоперів (Dдlek, El-P) вони залишають поза увагою. Таке відверто провокаційне небажання відповідати канонам повинно було б викликати вигуки з табору адептів старої школи: “Weak MC!”, тобто ледь живий майстер церемонії – вирок і тавро на все життя.

Власне від гіп-гопу на місці лишилося зовсім небагато – брейк-біт уповільнився, причому це уповільнення звучить як свідоме розтягування його у часі за допомогою комп’ютерної програми. Разом з уповільненим брейкбітом уповільнилась і загальна атмосфера – де немає швидкого ритму, немає і швидкої читки, де немає запальних текстів, там є спів і проста рецитація окремих речень. Не дивною є присутність певних інді-елементів на диску, загальна атмосфера наближається до неофолкових записів. Іноді МС все ж згадує про свою функцію – кулеметні черги його поезії йдуть на задньому плані чергової плинно-розтягнутої мелодії. Взагалі голос і текст тут не відіграють значної ролі – коли вони не пасують до загальної атмосфери треку, їх насильно заганяють у певні рамки. Це – страшний злочин проти гіп-гоп-культури. Самі учасники проекту себе злочинцями не вважають, мабуть їм більше сподобалося б порівняння з мандрівним цирком – театр, поліфонічний хор і балаган водночас. Не зрозуміло чого з цих трьох елементів тут найбільше. Перехід з одного елемента в інший відбувається дуже плавно, чіткі кордони зруйновано, все губиться у двозначності.

І якщо Dalek брав у руки мікрофон замість меча (що, мабуть, мало б навести на супротивника не менший жах), то cLOUDDEAD беруть до рук мікрофон для мімікрії. Прикидаючись дурником, дуже легко здаватися наївним – тебе починають сприймати з іншої перспективи, в той час як ти зберігаєш пильність погляду і гостроту думки. cLOUDDEAD ніби проникають в стан ворога з чорного входу – ніхто на них не звертає увагу, хоча вони й є загрозою для усього ортодоксального гіп-гопу. Замість того щоб влаштувати справжню реп-битву – стати одне проти одного, один мікрофон на двох, матеріалізувати вербальну агресію – вони бродять десь на межі сцени, перегукуючись між собою знудженими голосами, іноді навіть не слухаючи одне одного, ухиляючись від своїх обов’язків.

Перебуваючи у статусі дурника можна казати будь-які речі – ніхто не буди обуреним, навіть ті, кого ти образив. От, здавалося б, ситуація повної творчої свободи, роби що хочеш. Але cLOUDDEAD свідомо вибирають позицію аутсайдерів, не бажаючи говорити на серйозні теми, ховаючись за химерними (навіть сюрреальними – іноді це нагадує автоматичне письмо) текстами, які не піддаються однозначній інтерпретації.

Але ж ми знаємо, що їм є що сказати, чи не так?

Юрій Грицина