ЖУРНАЛ ПРО СУЧАСНУ МУЗИКУ
Головна
Новини
Номери
№1 Червень 2003
№2 Жовтень 2003
№3 Червень 2004
№4 Грудень 2004
№5 Липень 2005
№6 Лютий 2006
№7 Грудень 2007
№8
Придбати
Зв`язок
Лінки
Гостьова
Нове на сайті
24.01.08 ANIMAL COLLECTIVE "Strawberry Jam"
24.01.08 ALEJANDRA AND AERON "Billowy Mass"
20.12.07 Вихід нового 7-го номера журналу
04.12.07 ERIC COPELAND "Hermaphrodite"
04.12.07 RF & LILI DE LA MORA "Eleven Continents"
© 2003—2008 Роман Пiщалов, зміст
© 2007—2008 Марк Вейс, сайт
Оновлено
9 місяців 16 днів тому
(22/3/2008)
Новини
Номери
№1 Червень 2003
№2 Жовтень 2003
№3 Червень 2004
№4 Грудень 2004
№5 Липень 2005
№6 Лютий 2006
№7 Грудень 2007
№8
Придбати
Зв`язок
Лінки
Гостьова
Нове на сайті
24.01.08 ANIMAL COLLECTIVE "Strawberry Jam"
24.01.08 ALEJANDRA AND AERON "Billowy Mass"
20.12.07 Вихід нового 7-го номера журналу
04.12.07 ERIC COPELAND "Hermaphrodite"
04.12.07 RF & LILI DE LA MORA "Eleven Continents"
© 2003—2008 Роман Пiщалов, зміст
© 2007—2008 Марк Вейс, сайт
Оновлено
9 місяців 16 днів тому
(22/3/2008)
Вініловий наркоман
 |
Wonderful Rainbow
CD, Load, 2003
Американський дует басиста і барабанщика.
Перевантажений бас звучить сухо і електрично, мабуть, мається на увазі стіна звуку. Проте я б порівняв бас-партію з таким собі Транс-європейським експресом, який впевнено жене вперед по прямій лінії. Барабанщик суміщає свою діяльність з виконанням обов’язків вокаліста – для зручності він використовує маску з вмонтованим контактним мікрофоном. Це пояснює дивну манеру співу – окремі слова розібрати неможливо, вгадується лише загальний настрій, сам голос резонує і скрипить, часто він звучить як фідбек. Такі треки складають основну масу альбому, зустрічаються і винятки – імпровізаційно-вступний “Hello Morning”, мрійливо-кислотний “Wonderful Rainbow” і перевантажено-фідбековий “Duel In The Deep”.
Lightning Bolt я б охарактеризував як рок-гурт, який забув правила гри. Абстрактною є не сама музика, а форма її подачі. Музиканти пропонують нам прогулянку музеєм рокерської пафосності. Основним експонатом вони пропонують нам огледіти містичне і незбагненне чудовисько – “Драйв”. Скільки драйву потрібно для вдалого рок-запису? Lightning Bolt відповіли по-дитячому наївно – багато! І спробували вони багато драйву. Десь на цьому етапі вони зрозуміли за що взялися і вирішили зі звичайного метал-альбому зробити викривальне дослідження.
Справа в тому, що музика Lightning Bolt не схожа на стандартне металеве довбалово, хоча в принципі воно таки довбає... Просто музиканти вирішили, що якщо в рок-пісні найбільше цінується драйв, то можна спробувати пісню, в якій не буде нічого того, що заважає приходу цього драйву – вступів, соло на інструментах, текстів, куплетів. Тому драйв не те що не приходить, він нікуди не йде – фактично не рухається з місця, відтворюючи раз за разом однакову петлю. Все мало би працювати, але... Напруга не спадає. За всіма законами жанру повинен відбуватися принаймні мінімальний розвиток або наступити розв’язка – соло, куплет, пауза, хоч щось. Не можна на протязі кількох хвилин грати риф, який ніби вже з напруженням пнеться догори, вперед і от-от має почати наростати, але стоїть на місці. Своїм перманентним самоповторенням драйв знімає сам себе. Ми усвідомлюємо, що сам по собі він нічого не вартий – лише в контрасті з більш ліричними етапами розвитку треку він отримує право на існування. Видертий з контексту, представлений як експонат, він показує усі свої больові точки – зацикленість, повторення вже відомого і фактична епізодичність. Завжди цікаво, що настане потім, і от коли це “потім” не настає... І не дарма ж я порівнював гітарний риф з Транс-європейським експресом – очевидною стає техноїдність такої музики.
Барабанщик пробує ніби вибачитися за свого колегу: іноді він намагається грати зі збивками, але при загальному поступальному русі басу він не може запропонувати відчутної альтернативи. Басист, продовжуючи грати свій риф, що складається з кількох нот, ніби намагається ввести себе в транс, дійти до сутності рок-музики.
Зважаючи на неймовірну популярність Lightning Bolt як живих виконавців (свої виступи вони проводять не на сцені, а посеред публіки) можна сказати, що слухачі сприймають таку модель рок-музики дуже позитивно. Ми ж з приємністю констатуємо, що з’являється все більше музикантів, які готові не просто робити революцію і впроваджувати свої власні закони своїх власних стилів, а й креативні особистості, здатні працювати в жорстких рамках певного стилю, дотримуючись їх, намагаючись при цьому дивитися на них з глибшими намірами і з іншого кута зору.
Юрій Грицина |