ЖУРНАЛ ПРО СУЧАСНУ МУЗИКУ 

Головна
Новини
Номери
№1 Червень 2003
№2 Жовтень 2003
№3 Червень 2004
№4 Грудень 2004
№5 Липень 2005
№6 Лютий 2006
№7 Грудень 2007
№8
Придбати
Зв`язок
Лінки
Гостьова

Нове на сайті
24.01.08 ANIMAL COLLECTIVE "Strawberry Jam"
24.01.08 ALEJANDRA AND AERON "Billowy Mass"
20.12.07 Вихід нового 7-го номера журналу
04.12.07 ERIC COPELAND "Hermaphrodite"
04.12.07 RF & LILI DE LA MORA "Eleven Continents"


Розсилка новин
Аутсайдер @ subscribe.ru

© 2003—2008 Роман Пiщалов, зміст
© 2007—2008 Марк Вейс, сайт


Оновлено
9 місяців 16 днів тому
(22/3/2008)

 
Вініловий наркоман




RADIAN
Juxtaposition
CD, Thrill Jockey, 2004



Тріо з Австрії, в музичному плані славної своїм віденським лейблом Mego, на якому видавався їхній дебютний альбом ”TG 11” (2000). Можливо, саме продукція цього лейблу повпливала на формування звучання цієї команди – через музику рельєфно проступають уроки ґлітч та іншої сучасної електронної музики. Але в Radian вони стають творчо переосмисленими елементами власної естетики.

Набір інструментів – як у рок-колективі – бас, перкусія, синтезатори, електроніка. Гра всіх інструментів записувалася через синтезатор, йому ми завдячуємо сухим і крихким звуком на альбомі. Отримані результати оброблялися і відтворювалися знову, тепер вже у супроводі “живих” інструментів. Фактично музиканти грали по другому колу, слухаючи самих себе і реагуючи на створене ними ж акустичне середовище. Водночас не можна говорити про імпровізацію – відчувається чітка продуманість і зіграність.

Отже це пост-рок? Сказати однозначно неможливо. З одного боку звуковим інженером на записі виступав барабанщик Tortoise; під його наглядом записувалися всі “живі” партії інструментів. З іншого на записі не чути пост-рокової нудності й академічності, навіть навпаки – відчутним є блюзовий драйв, музиканти не приховують рифи, мабуть вони хочуть сказати, що це – все ж таки рок. Щоб не здаватися прямолінійними, вони грають на інструментах таким чином, що здається, ніби ми чуємо семплер.

В цьому і полягає особливість альбому – живе і неживе міняються місцями. Звук інструментів, трансформований синтезатором, розвивається на задньому плані, саме він створює атмосферу і відповідає за події у треку. Він прозорий і чистий, пісочний і чіткий. Саме цей концентрат і треба слухати. Живі ж музиканти грають одну й ту саму ноту, зациклюють ритмічну секцію, видають черговий риф. Чимось це нагадує техно, з його бас-барабаном, який стукає, але його ніхто не слухає.

Та на відміну від техно на цьому записі можна слухати навіть ритм-секцію. Незважаючи на складний процес запису, музиці вдалося уникнути надмірної інтелектуалізації і досягти яскраво вираженої емоційності. Під час треку щось всередині нього розвивається. Спостерігаючи за цим розвитком, можна зробити висновок, що, граючи проти самих себе, Radian також розвиваються, намагаючись знайти свою власну творчу мову, відійти від надмірно мінімалістичного звучання дебютного альбому. Він представлений на “Juxtaposition” отою неживою, синтезаторною частиною. Тож он воно де, сусідство.

Залишається незрозумілим – що це? Момент розгубленості чи креативне роздвоєння особистості?

Юрій Грицина