ЖУРНАЛ ПРО СУЧАСНУ МУЗИКУ 

Головна
Новини
Номери
№1 Червень 2003
№2 Жовтень 2003
№3 Червень 2004
№4 Грудень 2004
№5 Липень 2005
№6 Лютий 2006
№7 Грудень 2007
№8
Придбати
Зв`язок
Лінки
Гостьова

Нове на сайті
24.01.08 ANIMAL COLLECTIVE "Strawberry Jam"
24.01.08 ALEJANDRA AND AERON "Billowy Mass"
20.12.07 Вихід нового 7-го номера журналу
04.12.07 ERIC COPELAND "Hermaphrodite"
04.12.07 RF & LILI DE LA MORA "Eleven Continents"


Розсилка новин
Аутсайдер @ subscribe.ru

© 2003—2008 Роман Пiщалов, зміст
© 2007—2008 Марк Вейс, сайт


Оновлено
9 місяців 16 днів тому
(22/3/2008)

 
Вініловий наркоман




UWIK
Finding
CD, Schinderweis Productions, 2005



Мінімалістичний гітарний поп. Спокійна, прозора, структурно чітко побудована музика. Нічого непередбачуваного, усе стоїть на своїх місцях і з’являється саме у той момент, коли слухачу починає набридати один з зациклених шматків. Нешвидкі ритми, відсутність гітарного драйву, жіночий вокал, який чи то наспівує, чи то розповідає (переважно про почуття) – все це робить диск придатним для відпочинку, але аж ніяк не для зосередженого слухання.

Музику я б охарактеризував як типово європейську. Такою її робить якесь відчуття відсторонено-оптимістичної самотності. Тенденція до створення такого продукту намальовувалась протягом кількох останніх років, головним чином, у Німеччині. Uwik (теж німці) влилися у загальноєвропейський потік, представлений групами Lali Puna (у яких набагато більше відстороненої одержимості) та Wir Sind Helden (останні набагато драйвовіші за Uwik).

Особливу увагу хочеться звернути на обкладинку альбому – чудова фотографія може слугувати своєрідним ключем до інтерпретації Uwik. На фото будівлі затулили собою море – видно лише невеличкий клаптик води і хмари. Так і сама музика – затулила від нас своїми хмарочосами під назвами „мінімалізм”, „розповідний вокал” те, чим вона фактично є – широким і глибоким морем попу.

Коли я думаю про типового слухача „нової європейської самотності” (назвемо її так), мені чомусь малюється така картина: невеличке містечко у Центральній Німеччині, трьохповерховий будинок, метало-пластикові вікна, вулиця внизу і паркінґ зліва. Дівчина останніх курсів університету, змучена після роботи, а потрібно ще й написати семінарську роботу. Сьогодні шеф насварив її, але все не так погано! Можна заварити кави, піти в кіно, полежати під ковдрою – життя продовжується, сумувати не варто.

Патологічно нормальна музика.

Музика для німецьких дівчат.

Юрій Грицина