ЖУРНАЛ ПРО СУЧАСНУ МУЗИКУ
Головна
Новини
Номери
№1 Червень 2003
№2 Жовтень 2003
№3 Червень 2004
№4 Грудень 2004
№5 Липень 2005
№6 Лютий 2006
№7 Грудень 2007
№8
Придбати
Зв`язок
Лінки
Гостьова
Нове на сайті
24.01.08 ANIMAL COLLECTIVE "Strawberry Jam"
24.01.08 ALEJANDRA AND AERON "Billowy Mass"
20.12.07 Вихід нового 7-го номера журналу
04.12.07 ERIC COPELAND "Hermaphrodite"
04.12.07 RF & LILI DE LA MORA "Eleven Continents"
© 2003—2008 Роман Пiщалов, зміст
© 2007—2008 Марк Вейс, сайт
Оновлено
1 місяць 21 доба тому
(22/3/2008)
Новини
Номери
№1 Червень 2003
№2 Жовтень 2003
№3 Червень 2004
№4 Грудень 2004
№5 Липень 2005
№6 Лютий 2006
№7 Грудень 2007
№8
Придбати
Зв`язок
Лінки
Гостьова
Нове на сайті
24.01.08 ANIMAL COLLECTIVE "Strawberry Jam"
24.01.08 ALEJANDRA AND AERON "Billowy Mass"
20.12.07 Вихід нового 7-го номера журналу
04.12.07 ERIC COPELAND "Hermaphrodite"
04.12.07 RF & LILI DE LA MORA "Eleven Continents"
© 2003—2008 Роман Пiщалов, зміст
© 2007—2008 Марк Вейс, сайт
Оновлено
1 місяць 21 доба тому
(22/3/2008)
Вініловий наркоман
 |
Hell’s Winter
CD, Definitive Jux, 2005
Колись жононенавистник Cage (світське ім’я – Кріс Пеламбо) видавав те, що умовно можна було б назвати „білим ґенґста-репом”, і в крутизні не поступався Емінему. Але час минув, Cage змінився і на своєму другому альбомі з’являється в новому амплуа. В минулому залишилися пісні про класні наркотики, доступних жінок і фантазійне насильство, в минулому зайва вага, золоті фікси та героїн. Теми “Hell’s Winter” – насильство над дітьми, наслідки зловживання наркотиками та поточна політична ситуація. Коментувати останню допомагає не хто інший як Джелло Біафра (колишній фронтмен Dead Kennedys, нині активіст руху за легалізацію маріхуани та прибічник Партії зелених США). На третьому треку альбому, “Grand Ol Party Crash”, він грає роль дурнуватого американського президента, життєвим кредо якого є: „Я трахаю все, що рухається!”
У певній мірі ця робота представляє собою „кроссовер” між андеґраунд-репом й інді-попом – крім колишнього панкрокера над піснями працювали члени Yo La Tengo і Glasjaw. Крім того в роботі взяли участь шість продюсерів (в тому числі El-P і DJ Shadow). Напевно, через це він слухається не як альбом, а як збірка, своєрідна демонстрація можливостей лейбла Def Jux. А демонструвати є що. Платівка „не відпускає” від першого треку “Good Morning” (продюсер El-P) до останнього “Hell’s Winter” (той самий El-P): басовитий фанк-біт, сьорф-гітара, старовинні синтезатори та атакуючий речитатив. Не без надмірної сентиментальності (солодкуватого дівочого підспівування на “Stripes”), яка втім загальну картину паплюжить не надто.
Видання, присвячені реп-музиці, назвали “Hell’s Winter” одним з найкращих альбомів 2005 року. Думаю, цілком справедливо.
Роман Піщалов |