ЖУРНАЛ ПРО СУЧАСНУ МУЗИКУ
Головна
Новини
Номери
№1 Червень 2003
№2 Жовтень 2003
№3 Червень 2004
№4 Грудень 2004
№5 Липень 2005
№6 Лютий 2006
№7 Грудень 2007
№8
Придбати
Зв`язок
Лінки
Гостьова
Нове на сайті
24.01.08 ANIMAL COLLECTIVE "Strawberry Jam"
24.01.08 ALEJANDRA AND AERON "Billowy Mass"
20.12.07 Вихід нового 7-го номера журналу
04.12.07 ERIC COPELAND "Hermaphrodite"
04.12.07 RF & LILI DE LA MORA "Eleven Continents"
© 2003—2008 Роман Пiщалов, зміст
© 2007—2008 Марк Вейс, сайт
Оновлено
1 місяць 21 доба тому
(22/3/2008)
Новини
Номери
№1 Червень 2003
№2 Жовтень 2003
№3 Червень 2004
№4 Грудень 2004
№5 Липень 2005
№6 Лютий 2006
№7 Грудень 2007
№8
Придбати
Зв`язок
Лінки
Гостьова
Нове на сайті
24.01.08 ANIMAL COLLECTIVE "Strawberry Jam"
24.01.08 ALEJANDRA AND AERON "Billowy Mass"
20.12.07 Вихід нового 7-го номера журналу
04.12.07 ERIC COPELAND "Hermaphrodite"
04.12.07 RF & LILI DE LA MORA "Eleven Continents"
© 2003—2008 Роман Пiщалов, зміст
© 2007—2008 Марк Вейс, сайт
Оновлено
1 місяць 21 доба тому
(22/3/2008)
Вініловий наркоман
 |
Song Book
CD, Hibari Music, 2005
Цей альбом має здивувати тих, хто знає Маттіна тільки як комп’ютерного імпровізатора, оскільки на ньому немає ніяких комп’ютерів, а є тільки пісні під гітару у стилі, який умовно можна було б охарактеризувати як „Лу Рід грає свої улюблені пісні Єґора Лєтова”. Брудно зіграні на акустичній гітарі пісні менестреля-аутсайдера. Така характеристика, між іншим, близька до того, як говорить про цю свою роботу сам музикант: „Я б описав “Song Book” як збірку найпримітивніших номерів у дусі Лу Ріда, на які я тільки здатний. Я маю на увазі, що Лу Рід свого часу записав кілька поганих платівок, але я впевнений, що мені вдалося записати платівку набагато гіршу”.
Маттін грає погано, але робить це цілком свідомо. Ніяких претензій, ніяких амбіцій більших за амбіції „хлопця з сусіднього двору” або навіть „хлопця, якого ніколи ніхто не слухає, бо той не вміє грати”. Співає він ще гірше. Всі пісні записані на внутрішній мікрофон комп’ютера і представлені публіці без будь-якого наступного редагування. Звідси трохи глухуватий звук, перевантаження по низьких частотах і ледь чутний писк. Іноді здається, що спів доноситься із сусідньої кімнати. На деяких піснях замість гітари з’являється щось типу органу.
Це пародія на поп-музику авторів-виконавців (поетів-пісенників), на їхнє жонглювання настроями за допомогою масок ліричності, пафосу або драйвового героїзму. Маттін одна за одною приміряє на себе ці маски: то відчайдушно лупить по струнах, то – там де це передбачено сценарієм поп-п’єси – грає „душевним” перебором. Він знущається з нас? Ні. Він знущається з нашого захоплення попом, в якому артикуляція виконавця спроможна будь-якій нісенітниці – і музичній, і поетичній – надати вигляду одкровення. Знущається з нашого захоплення нісенітницями.
Роман Піщалов |