ЖУРНАЛ ПРО СУЧАСНУ МУЗИКУ 

Головна
Новини
Номери
№1 Червень 2003
№2 Жовтень 2003
№3 Червень 2004
№4 Грудень 2004
№5 Липень 2005
№6 Лютий 2006
№7 Грудень 2007
№8
Придбати
Зв`язок
Лінки
Гостьова

Нове на сайті
24.01.08 ANIMAL COLLECTIVE "Strawberry Jam"
24.01.08 ALEJANDRA AND AERON "Billowy Mass"
20.12.07 Вихід нового 7-го номера журналу
04.12.07 ERIC COPELAND "Hermaphrodite"
04.12.07 RF & LILI DE LA MORA "Eleven Continents"


Розсилка новин
Аутсайдер @ subscribe.ru

© 2003—2008 Роман Пiщалов, зміст
© 2007—2008 Марк Вейс, сайт


Оновлено
1 місяць 21 доба тому
(22/3/2008)

 
Вініловий наркоман




MIGUEL A. RUIZ
Grosor
CD, Monochrome Vision, 2005



Іспанія не стала центром індастріелу в 1970-х, проте в 1980-х дала (як і кілька інших європейських країн типу Бельгії, Югославії, Німеччини) кількох виконавців – послідовників Throbbing Gristle і Cabaret Voltaire. Таких в 1980-і називали постіндустріальниками. Міґель Руіс з Мадриду – один з них. Засновник касетного лейбла Toracic Tapes, перші власні записи під ім’ям Orfo?n Gagarin він випустив у 1986 році. З тих пір, користуючись різними псевдонімами, видав кілька десятків робіт, у тому числі в співпраці з іншими іспанськими і європейськими музикантами. Цей компакт-диск є збіркою записів з архіву іспанця: вони датуються 1989-1990 роками. Важко оцінити альбом, побудований здебільшого на звуках і прийомах, які за останні двадцять років перетворилися на штампи. Звуки – а вони завжди тягучі, похмурі, задумливі, жалісливі, просторові, лункі, грандіозні, недружелюбні та скрипучі – склеєні у петлі, повторюються знову і знову, чи то намагаючись нагнати на слухача страх, чи то вводячи його в транс. У вкладиші в диск зазначено, що Руіс почав свою музичну діяльність з написання на синтезаторі Korg „абстрактної та псевдокосмічної музики”. Чому псевдокосмічної? Мені навпаки представлені треки, які за тривалістю своєю (2-5 хв.) є радше фрагментами, ніж повними композиціями, нагадали саме космічну музику. Записану у великому холі напівзруйнованої бази на Місяці чи на борті покинутої космічної станції, що одиноко мандрує по орбіті Плутона, найбільш віддаленої від Сонця планети нашої системи. Напевне, це ще один з вироблених за останні двадцять років штампів – описувати цей дарк-мюзік, вдаючись до футуристичних образів технологічного апокаліпсису, чорних дірок і холодного вакууму. Але безнадійна повторюваність звукових петель так нагадує монотонне обертання планет навколо Сонця!


Роман Піщалов