ЖУРНАЛ ПРО СУЧАСНУ МУЗИКУ
Головна
Новини
Номери
№1 Червень 2003
№2 Жовтень 2003
№3 Червень 2004
№4 Грудень 2004
№5 Липень 2005
№6 Лютий 2006
№7 Грудень 2007
№8
Придбати
Зв`язок
Лінки
Гостьова
Нове на сайті
24.01.08 ANIMAL COLLECTIVE "Strawberry Jam"
24.01.08 ALEJANDRA AND AERON "Billowy Mass"
20.12.07 Вихід нового 7-го номера журналу
04.12.07 ERIC COPELAND "Hermaphrodite"
04.12.07 RF & LILI DE LA MORA "Eleven Continents"
© 2003—2008 Роман Пiщалов, зміст
© 2007—2008 Марк Вейс, сайт
Оновлено
1 місяць 21 доба тому
(22/3/2008)
Новини
Номери
№1 Червень 2003
№2 Жовтень 2003
№3 Червень 2004
№4 Грудень 2004
№5 Липень 2005
№6 Лютий 2006
№7 Грудень 2007
№8
Придбати
Зв`язок
Лінки
Гостьова
Нове на сайті
24.01.08 ANIMAL COLLECTIVE "Strawberry Jam"
24.01.08 ALEJANDRA AND AERON "Billowy Mass"
20.12.07 Вихід нового 7-го номера журналу
04.12.07 ERIC COPELAND "Hermaphrodite"
04.12.07 RF & LILI DE LA MORA "Eleven Continents"
© 2003—2008 Роман Пiщалов, зміст
© 2007—2008 Марк Вейс, сайт
Оновлено
1 місяць 21 доба тому
(22/3/2008)
Вініловий наркоман
 |
Nubes, cometas, rumores y orugas
CD, Monochrome Vision, 2005
Уявімо собі переїзд на нову квартиру. Всі меблі й особисті речі, які будуть потрібні у новому житті, вже повезли до нової оселі на вантажівках. Людина зайшла востаннє до опустілої кімнати, в якій прожила (нехай) 25 років, сперлась на підвіконня, і оглядається по сторонах. Нічого не лишилось тут дорогого її серцю, все вже деінде, чекає, щоб бути розпакованим і розставленим... Треба поспішати, багато справ. Але чомусь цій людині захотілось побути в своїй старій кімнаті, схожій тепер на нутрощі дешевого гробу. Побути цілу годину. Час іде, погляд людини повільно переходить з одного на інше: банальні шпалери, стара непотрібна шафа, горщики з засохлими кактусами на підвіконні, давно набридлий вид з вікна, несправні жалюзі, штукатурка на стелі, двері, за якими стіна коридору. Чи цікаво цій людині вкотре це все розглядати? Певно, що ні. Їй абсолютно байдуже. Але вона пересилює себе, думаючи – треба хоч якось “попрощатись”...
А тепер уявімо собі цю ж саму ситуацію, але ампутуємо з неї емоційний багаж “прощання”. Уявімо якесь абстрактне й вщерть байдуже око, яке поволі проскановує блідий труп цього ж самого екс-помешкання, компонент за компонентом, сантиметр за сантиметром. Проскановує без жодної зрозумілої причини, і не висновуючи з того, що механічно ним реєструється, жодних підсумків; але робить це так само цілу годину. Якийсь банальний “ніхто” вивчає якесь банальне “майже ніщо”! Саме так звучить альбом іспанця Рафаеля Флореса "Nubes, cometas, rumores y orugas". Індустріальна електроніка, нейтральні польові записи, понуро-анабіозні нойзи і приглушені скреготи. Чи, краще сказати, індустріальні шпалери, дарк-електронні горщики, нойзові жалюзі, індустріальна шафа, нойзова штукатурка... Довжелезні відрізки тотальної репетитивності (одні й ті ж самі “цикли” ганяються без змін по п’ять-десять хвилин поспіль) змінюються епізодами настільки ж марної та самобайдужої варіативності. Флорес займається музикою (а також відеоартом і мейл-артом) уже 25 років; він вважався доволі значною особою в європейському касетному андеґраунді 1980-х; а матеріал до цього альбому записувався протягом аж 10 років! Відбитків цього прожитого часу не відчутно в музиці: здається, що з таким же успіхом це міг бути і 1 рік, і 100 років. Так само й альбомів, таких як цей, можна уявити 100: за внутрішньою естетичною напруженістю й зібраністю це явно робота не з розряду “одна”, а з розряду “одна з”. У прес-релізі пишуть, що творчості Флореса притаманне дадаїстичне почуття гумору. Якщо й так, то це гумор не дадаїстичного артиста, а дадаїстичних меблів. Настільки дадаїстичних, що вони вже досягли стану далеко поза епатажем, поза маразмом і навіть поза вмиротвореною блаженністю: вони досягли стану чистого фізичного тіла без властивостей. Гумор таких тіл нам, гомо-сапієнсам, скоріш за все, не стане доступний навіть через 100 століть. І в цьому сенсі "Nubes, cometas, rumores y orugas" – етюди безсумнівно “авангардні”!
Які були причини у Флореса записати саме те, що він записав для цього альбому? Шляхом яких сумнівів, мук, розчарувань чи (само)провокацій він дійшов до цих пласких етюдів? Ці причини і цей шлях, якщо вони взагалі були, мабуть залишаться навіки похованими у домовині минулого, як, зрештою, і весь індустріальний касетний андеґраунд 1980-х. Під кінець альбому наш екс-мешканець починає виглядати у вікно, видивлятись щось у далекому, майже пустому небосхилі. Нічого суттєвого там не побачивши, він відвертається, стурбовано проходить туди-сюди по кімнаті, перевіряє свої кишені, підходить до дверей у коридор, переступає поріг... і весь цей час його гризе одна думка. Про що він думає? “От я дурисвіт! Цілу годину, як робот, оком не кліпнувши, розглядав те, що міг би сфотографувати за одну секунду поляроїдом. А потім покласти собі в кишеню фотографію. Вийти. Купити конверт. Написати на ньому "Діду на село"! Вкласти фотографію в конверт. І вкинути його в поштовий ящик!!! Зворотної адреси не вказувати!” До речі, цікаво, як виглядав власне мейл-арт Рафаеля Флореса?..
Андрій Орел |