ЖУРНАЛ ПРО СУЧАСНУ МУЗИКУ 

Головна
Новини
Номери
№1 Червень 2003
№2 Жовтень 2003
№3 Червень 2004
№4 Грудень 2004
№5 Липень 2005
№6 Лютий 2006
№7 Грудень 2007
№8
Придбати
Зв`язок
Лінки
Гостьова

Нове на сайті
24.01.08 ANIMAL COLLECTIVE "Strawberry Jam"
24.01.08 ALEJANDRA AND AERON "Billowy Mass"
20.12.07 Вихід нового 7-го номера журналу
04.12.07 ERIC COPELAND "Hermaphrodite"
04.12.07 RF & LILI DE LA MORA "Eleven Continents"


Розсилка новин
Аутсайдер @ subscribe.ru

© 2003—2008 Роман Пiщалов, зміст
© 2007—2008 Марк Вейс, сайт


Оновлено
1 місяць 21 доба тому
(22/3/2008)

 
Вініловий наркоман




The Rammellzee
Bi-Conicals Of The Rammellzee
CD, Gomma, 2004



45-річний Rammellzee (ще пишуть Ramm:Ell:Zee) належить до старшого покоління гіпгоперів – свою першу пісню “Beat Bop” (у співавторстві з K-Rob) він записав ще у 1981 році. З того часу іноді з’являвся на збірках чи альбомах інших, але власну довгограючу платівку спромігся випустити тільки тепер. Можливо через те, що в першу чергу він не музикант, а художник графіті. У 1979 році Rammellzee написав трактат „Готичний футуризм”, в якому зробив спробу переосмислити значення літер латинського алфавіту. В трактаті – щось середнє між кабалістикою і науково-популярним дилетантизмом – він висунув доктрину „іконокластичного панцеризму”, суть якої можна зрозуміти як боротьбу за відновлення справжніх значень літер (і слів) для здобуття дійсної свободи і знання. У „бомбуванні” поїздів метро він виробив власний стиль виписування літер, розмальовуючи їх як ієрогліфи та озброюючи ракетами, лазерами і гарматами. Такий вид мав наділити їх військово-магічною силою. Крім того Rammellzee є автором численних картин та скульптур. Найбільш примітними з них є скульптури бійців за знання. Схожі чи то на роботів-трансформерів, чи то на черепашок-ніндзя, ці панцерні іконоборці зростом з людину збираються, як і подобає витворам сучасного мистецтва, зі сміття. Навколо них Rammellzee побудував цілу космологію. Одне з цих чудернацьких створінь і прикрашає обкладинку альбому. Музика художника – так само як і його скульптури – щедра на гострі кути. Вона трохи незграбно танцює навколо своєї мілітарної постави. В одних треках під ритм-машину та синтезатор своїм недружнім голосом наганяє страху злий демон, в інших під плескання в електронні долоні булькотить вокодерний привид. Це не „форматний” гіп-гоп, не емтівішний ґенґсте-реп. Тут немає кулеметного речитативу, немає „м’яса”. Це кістлявий гіп-гоп. Він звучить трохи ретро, так ніби сучасні студійні можливості використовувалися не для створення нового матеріалу, а для перероблення пісень, записаних у 1980-х, в чому втім немає нічого поганого. Хто знає, чи не лунає в сьогоднішньому ретро завтрашнє майбутнє?


Роман Піщалов