ЖУРНАЛ ПРО СУЧАСНУ МУЗИКУ 

Головна
Новини
Номери
№1 Червень 2003
№2 Жовтень 2003
№3 Червень 2004
№4 Грудень 2004
№5 Липень 2005
№6 Лютий 2006
№7 Грудень 2007
№8
Придбати
Зв`язок
Лінки
Гостьова

Нове на сайті
24.01.08 ANIMAL COLLECTIVE "Strawberry Jam"
24.01.08 ALEJANDRA AND AERON "Billowy Mass"
20.12.07 Вихід нового 7-го номера журналу
04.12.07 ERIC COPELAND "Hermaphrodite"
04.12.07 RF & LILI DE LA MORA "Eleven Continents"


Розсилка новин
Аутсайдер @ subscribe.ru

© 2003—2008 Роман Пiщалов, зміст
© 2007—2008 Марк Вейс, сайт


Оновлено
1 місяць 21 доба тому
(22/3/2008)

 
Вініловий наркоман




RONNIE SUNDIN
The Amateur Hermetic
CD, Komplott, 2006



Цей альбом умовно можна розбити на три частини. Умовно, бо на компакт-диску присутня одна-єдина 41-хвилинна композиція. У першій нізвідкіля з’являться комп’ютерне гудіння, гучність якого потроху зростає, перетинаючись із перекрученим гортанним співом. Апогеєм стає грім небесний (буквально – запис грози), який водночас відкриває частину другу: співак починає новий „приступ” під шум дощу, шарудіння, недружнє гарчання. Все стихає, щоб у третій, найдовшій частині завершити всю справу фінальною кульмінацією. Шум переміг тишу, але трохи втомившись від боротьби, пішов спати.

Про що альбом? Не зовсім зрозуміло. На щось натякає його назва – „Аматорська алхімія". У прес-релізі написано, що він „про кочовий спосіб життя, коли раз на два роки переїздиш до нової квартири, про годування дітей та про те, як губляться в окультних знаннях та релігійних сумнівах, про відрощування бороди. Філософський камінь.” Згадані також вогонь, вода, вітер, земля, янголи, королеви, омолодження. Напевне, у протиставленні побутово приземленого та абстрактно піднесеного мало б виникнути поле напруги, але таке не виникає.

Буклет до диску місить коротенькі замітки про трьох шведських алхіміків – королеву Христину (1626-1689, підозрювану в гомосексуалізмі), пастора Карла Олофа Архенгольця (1723-1801, автора поезій, натхнених алхімією) і графа Ґустава Бонде (1682-1764, ентузіаста справи харчування власними екскрементами з лікувальними цілями), Сьогодні їх назвали би „фріками”.

Мені здається, що Ронні Сандін трохи перестарався не тільки з історичними анекдотами, але й з комп’ютерними звуками. Вони у нього демонструють яскраво виражену жагу до домінування, хоча в більшості фрагментів „польові записи” самостійно спроможні виконати завдання захопити і утримувати увагу слухача. А разом із „музикою” вони складаються в орнамент настільки складний, що він нагадує кашу. Не розчути, що тут і як відноситься до чого: чи то звуки природи призвані компенсувати недоліки потойбічного співу, чи то своєю штучністю електронні прикраси мають підкреслити величність і красу натурального навколишнього світу.

Аматорства тут більше, ніж алхімії.


Роман Піщалов