ЖУРНАЛ ПРО СУЧАСНУ МУЗИКУ 

Головна
Новини
Номери
№1 Червень 2003
№2 Жовтень 2003
№3 Червень 2004
№4 Грудень 2004
№5 Липень 2005
№6 Лютий 2006
№7 Грудень 2007
№8
 Придбати
Зв`язок
Лінки
Гостьова

Нове на сайті
 24.01.08 ANIMAL COLLECTIVE "Strawberry Jam"
24.01.08 ALEJANDRA AND AERON "Billowy Mass"
20.12.07 Вихід нового 7-го номера журналу
04.12.07 ERIC COPELAND "Hermaphrodite"
04.12.07 RF & LILI DE LA MORA "Eleven Continents"

Розсилка новин
Аутсайдер @ subscribe.ru

© 2003—2008 Роман Пiщалов, зміст
© 2007—2008 Марк Вейс, сайт


Оновлено
1 місяць 21 доба тому
(22/3/2008)
 
Вініловий наркоман




TIED AND TICKLED TRIO
a.r.c.
CD+DVD, Morr Music, 2006


Tied And Tickled Trio – насправді не тріо. Це німецький ансамбль, організований у 1994 році Маркусом Арчером та Крістофом Бранднером. Протягом всього часу існування гурту число учасників варіювалося від чотирьох до десяти, при цьому музиканти Trio є водночас членами таких формацій, як 13+, Lali Puna, Notwist, Ms John Soda. Здавалося б, така розстановка сил обіцяє ще один електронік-поп, але музика Tied And Tickled Trio – це не поп. Це електричний джаз або джаз-рок. Принаймні так прийнято про їхню музику говорити. Журналісти згадують у зв’язку з гуртом імена Чарлза Мінґуса, Джила Еванса, Weather Report. Кажуть, також, що у своїй музиці гурт поєднав Майлса Девіса з Tortoise.

Ознайомлюватися з цим релізом – аудіо-компакт-диск і відео-ді-ві-ді в одному пакеті – я почав з компакт-диску (музика ж понад усе!). Виявилось, що на ньому записана одна-єдина 20-хвилинна тема “a.r.c.” Джазом я б це не назвав. Цю музику можна було б назвати пост-роком – приджазованою музикою інструментального ансамблю (з духовою секцією). Для джазу в ній забагато ґруву, занурення в атмосферу, яка має нагадувати атмосферу кул-джазових платівок 1960-х, милування звучанням, але мало імпровізації (пізніше на відео я побачив, що духові – кларнет, саксофон, тромбон – грають „з аркуша”). Барабанщик стукає як метроном. Коли затихають акустичні інструменти, включаються електронні ефекти і звучки з лептопу. Звучить все доволі мило, але надто стерильно.

Відео-половина релізу представляє запис концерту, зіграного в клубі Registratur (Мюнхен) у квітні 2004 року. Серед концертних номерів – і даб (точніше, геві-даб, якщо так можна виразитися), і електроніка. Сцену та залу знято з кількох різних точок, причому камери не закріплено на штативах, вони рухаються, створюючи „ефекти присутності”. Все змонтовано, щоб виглядати як експериментальний фільм самодіяльних режисерів. Зображення від надякісного кольорового переключається на крупнозернисте чорно-біле. Що, власне, виглядає недоречним поряд з тим, що знято – музика вельми консервативна і сама ніякого особливого експериментаторства не передбачає, аудиторія веде себе пристойно. Крім цього концерту є на ді-ві-ді ще дві „живі” вирізки, телеінтерв’ю і три кліпи. “Tusovska Dub”, знятий у стилістиці Ентоні Белча, спокійно міг б увійти до канону треш-страшилок, а “Yolanda” представляє собою щось середнє між звітом вуайора та нещасливого коханця. Мені ж більше за всіх сподобався третій – “Revolution”. Це мультфільм. По супермаркету їде іграшковий туристичний автобус. В салоні його в такт музиці хитаються на своїх сидіннях рожеві фрукти з фіолетовими носами та виразами щасливого слабоумства на обличчях. По ходу руху автобуса такий самий носатий, як і пасажири, екскурсовод показує на полиці („Подивіться наліво! Подивіться направо!”), на яких розставлені символи споживацької віри – консерви з портретами Владіміра Лєніна і Г’ю Ньютона, крупа марок RAF і Che. Перефразуючи одного музкритика, хочеться прокоментувати: „Революції не буде. Вона давним-давно перемелена, розфасована та споживається маленькими дозами”.


Роман Піщалов