АУТСАЙДЕР №8 | Вініловий наркоман - ALEJANDRA AND AERON

ЖУРНАЛ ПРО СУЧАСНУ МУЗИКУ

Головна
Новини
Номери
№1 Червень 2003
№2 Жовтень 2003
№3 Червень 2004
№4 Грудень 2004
№5 Липень 2005
№6 Лютий 2006
№7 Грудень 2007
№8
Придбати
Зв`язок
Лінки
Гостьова

Нове на сайті
24.01.08 ANIMAL COLLECTIVE "Strawberry Jam"
24.01.08 ALEJANDRA AND AERON "Billowy Mass"
20.12.07 Вихід нового 7-го номера журналу
04.12.07 ERIC COPELAND "Hermaphrodite"
04.12.07 RF & LILI DE LA MORA "Eleven Continents"

© 2003—2008 Роман Пiщалов, зміст
© 2007—2008 Марк Вейс, сайт

Оновлено
1 місяць 18 днів тому
(22/3/2008)

Вініловий наркоман

ALEJANDRA AND AERON
Billowy Mass
CD, Kning Disk, 2007

Нова музика Алехандри і Ерона, представлена на цьому диску, значною мірою продовжує лінію турбот їхніх попередніх робіт. Яке місце музики серед інших речей, функціональних і значимих у житті людських спільнот? Чи може музика не лише грати, але й говорити про щось – не дистанціюючись при цьому від свого предмету (і, що ще важливіше, не вивищуючись над ним)? Яким чином примирити в музиці безпосередність і самосвідомість?

На диску представлені дві роботи. Перша називається “Campanas” і присвячена сільським дзвонам Іспанії. В її основі лежать польові записи, зроблені в Ла Ріоха, Наваррі, Барселоні, а також в Бангкоку й Тароко (Тайвань) протягом 2001-2007 років. Друга робота називається власне “Billowy Mass” (“Хвиляста меса”) і присвячена сезону тайфунів на Тайвані. Відображаючи розмаїття своєї (психо)географії, музика достатньо калейдоскопічна. Чи, може, краще сказати – “конспективна”? Ми не затримуємося в жодному місці та в жодному стані настільки довго, щоб призвичаїтися до нього і перестати його помічати. Ми майже завжди на розвилці, а то й на кількох одночасно.

Алехандра і Ерон використовують до абсурдності просту музичну мову. Відрізки польових записів погоди, місцевостей і голосів. Елементи прозорого електронного саунд-дизайну. Операції з цими елементами – найпростіші. Накладення. Плавні перетікання. Різкі склейки (так, ніби ми з одного простору прочиняємо двері в цілком інший, або навпаки – зачиняємо їх; в кількох місцях при цьому чути й буквальне хлопання чи скрипіння дверей). Короткочасні зациклення. Ефекти наближення-віддалення (те, що звучало як “сидіння в кімнаті”, раптом розпросторюється в безмежність “думання в кімнаті”). Є тут і складніші ходи, зміщення, розгортання й уважні варіації. Але панівна граматична простота музики, прямолінійність і буденність її ефектів, конспективність – все це не дає музиці можливості заплутатись у павутині зайвого естетизму. Взагалі, музична праця Алехандри і Ерона дає парадоксальні результати. Методи, які буквально зводяться до тасування елементів, чомусь не призводять до мистецького підтасування суті. Якщо, наприклад, оброблені польові записи Гільдеґард Вестеркамп в результаті набувають сумнівного відтінку “потойбічної красивості”, оброблені польові записи “Billowy Mass” акцентують не стільки на чарах простору, скільки на його обжитості. Звукові історії Алехандри і Ерона намагаються захопити ті миттєвості, коли простір стає частиною життя. Або коли життя стає частиною простору.

“Історія” – одне з ключових тут слів. Сучасна музика – це зазвичай музика як присутність, музика як поверхня; музика, яка сама в собі нічого не каже. Музиці Алехандри і Ерона в цьому відношенні властива певна “анахронічність”. Вона таки щось “розповідає”. Її простори побудовані й відносяться один до одного, як “фрази”. Це – риторика, а ширше кажучи – (ще один “анахронізм”) мистецтво. Водночас темою багатьох робіт Алехандри і Ерона є дещо нібито протилежне самосвідомому мистецтву, а саме – фольклор; його місце та його можливі форми існування в сучасності. “Billowy Mass” – не виняток з цього ряду робіт. Розгортаючи картонну обкладинку диску, ми бачимо намальовані на ній простим олівцем мотузки, на яких підвішені дзвоноподібні об’єкти. Ці об’єкти “висять” у різних напрямках, деякі з них згруповані в сімейства, деякі унікальні, але всі дбайливо покриті складними природоподібними текстурами й візерунками. Вкладена до диску також і карта. Вона також намальована простим олівцем, дрібно-дрібно, на широкому листку в клітинку. Розгорнувши цей листок, ми бачимо географію пустих обведених (не під лінійку) клітинок, між якими в різних сусідських близькостях знаходяться каміння, дерева, трави, річки, а також зірки, ніжні криві лінії та мікроскопічні недофігури, які в свою чергу перетікають у трохи більші й виразніші м’ячі, діаманти й ножі, і так далі. Як всередині обкладинки, так і на карті зображальність співживе з абстракцією. Але зображальність тут позбавлена пафосу (нео)класицизму, а абстракція позбавлена пафосу модернізму та авангарду. Що зображено – те й зображено. Як і у фольклорі. Схожі динаміки характерні й для самої музики, що є на цьому диску.

Важко однозначно визначити точку, в якій “Billowy Mass” перестає бути фольклором і починає бути мистецтвом, і навпаки. Можливо, ця точка знаходиться там, де музика намагається до конспектування обжитого простору додати ще й конспектування обжитого часу. Не просто складати компанію часу слухача, а свідомо й експліцитно (наскільки це можливо в музиці) розповідати від імені часу, від імені чиїхось інших часів, досвідів. І розповідати так, щоб жодна з фраз розповіді не обернулась погрозою від імені чиєїсь смерті. Відтак, замість композитора як міцного горішка в дію тут вступає інша фігура: композитор як друг.

Музика Алехандри та Ерона – одне з переможно найбезпосередніших сучасних явищ, які самовільно розмістились на перехресті всіх цих напруг та антиномій.

Андрій Орел