ЖУРНАЛ ПРО СУЧАСНУ МУЗИКУ
Головна
Новини
Номери
Придбати
Зв`язок
Лінки
Гостьова
Нове на сайті
24.01.08 ANIMAL COLLECTIVE "Strawberry Jam"
24.01.08 ALEJANDRA AND AERON "Billowy Mass"
20.12.07 Вихід нового 7-го номера журналу
04.12.07 ERIC COPELAND "Hermaphrodite"
04.12.07 RF & LILI DE LA MORA "Eleven Continents"
© 2003—2008 Роман Пiщалов, зміст
© 2007—2008 Марк Вейс, сайт
Оновлено
1 місяць 25 днів тому
(22/3/2008)
Новини
Номери
Придбати
Зв`язок
Лінки
Гостьова
Нове на сайті
24.01.08 ANIMAL COLLECTIVE "Strawberry Jam"
24.01.08 ALEJANDRA AND AERON "Billowy Mass"
20.12.07 Вихід нового 7-го номера журналу
04.12.07 ERIC COPELAND "Hermaphrodite"
04.12.07 RF & LILI DE LA MORA "Eleven Continents"
© 2003—2008 Роман Пiщалов, зміст
© 2007—2008 Марк Вейс, сайт
Оновлено
1 місяць 25 днів тому
(22/3/2008)
Вініловий наркоман
ERIC COPELANDHermaphrodite
CD, Paw Tracks, 2007
Ерік Коупленд є учасником нью-йоркського тріо Black Dice. Про цей ансамбль прийнято говорити як про провідних виконавців сцени фрі- та фрік-фолку, відомої також як „нова чудернацька Америка”. Під цим широкоохоплюючим терміном, як під величезною парасолькою, критики збирають десятки, якщо не сотні колективів. Але якщо визначити місце ньюйорківців у сучасній американській музиці конкретніше, то можна сказати, що вони стоять десь поряд зі своїми земляками Animal Collective і Gang Gang Dance – гуртами, які в однаковій мірі люблять і асиметричну красу нойзу, і замріяну атмосферу ембіенту, і грайливу підступність псевдопопу. Щоправда, Black Dice є послідовнішими у своїй чудернацькості – вони більш шумні, не пишуть пісень і не грають на акустичних гітарах.
Цей диск – дебютна робота Еріка Коупленда соло. Музику його вже встигли порівняти з творами Панди Беар, Popol Vuh, Residents і – це вже справжня несподіванка! – з записом учнівського хору школи Ленґлі. При всій сумнівності підходу, за яким музика одного виконавця визначається через музику іншого(их), нова музика – через стару, такий спосіб введення слухача у незнайому йому музику несе (за умови коректного порівняння) принаймні одну користь – швидко повідомляє координати, в яких музика розташована. Нехай і приблизні. Про що говорить порівняння диску Коупленда з роботами вищезгаданих музикантів? Про те, що його музика така ж незвична й чудна, як і їхня. Химери чекають на нас чи радше ховаються від нас вже на обкладинці. Вона блідувато-сіра. На фотомонтажі лицевої сторони кістлява рука з довгими – задовгими, щоб належати людині – пальцями закриває обличчя чи щось, що дуже обличчя нагадує – у напівтемряві не розгледіти. Зрозуміти, що зображає колаж на звороті, взагалі неможливо. З уривків фраз і слів, надрукованих на обкладинці, виділяється написана великими літерами абревіатура DVDs. До музики вона має такий самий стосунок як і всі інші англійські абревіатури, разом взяті чи поодинці. Абсурд.
Гра в нісенітниці продовжується у самій музиці, яку ніби переповнює жадання нелюдськості і навіть потворності. Вона робить гримаси, з гримас народжуються... і не колажі навіть, а непевних форм чудовиська. Ці химери повертаються до слухача то одним, то іншим боком, тому виглядають то як обдерті до кісток пісні, то як шуми, зліпленими у подобу пісень. Чутно, як всередині них блукають екзотичні примари – оркестр арф, ґамелани, танцюристи з примітивного племені, – одначе знову ж таки неможливо сказати напевне, чи викликані ці екзотизми з „польових записів”, чи створені за допомогою „звичайних” синтезатора, електрогітари, педалей та кількох петель. Так і крутиться вся ця параферналія на каруселі, яка вже давно зірвалась із своєї вісі і, підстрибуючи і гойдаючись у всі боки, несеться на повсякчасно змінюваній швидкості траєкторіями, від яких глядач, загіпнотизований їх протиприродною красою, не в змозі відірвати свій погляд.
Роман Піщалов |